Ніна Антонова

Ніна Василівна Антонова народилася 2 грудня 1935 року в селі Бакали, Башкирська АРСР (нині Башкортостан, Росія). Під час війни родина переїхала до Москви, де Ніна виросла. Після закінчення школи вступила до Театрального училища імені Б.В. Щукіна в Москві, яке завершила в 1958 році. З юності мріяла про акторство, хоча спочатку життя складалося непросто через воєнний час.

Ніна Антонова — радянська та українська актриса кіно, відома ролями в фільмах українських режисерів. Почала кар’єру на «Ленфільмі» (1958–1963), а з 1963 року працювала на Київській кіностудії імені О. Довженка. Багато грала в стрічках свого чоловіка Анатолія Буковського, зокрема головні ролі в «Варькина земля» (1970), «Сумка, повна сердець» (1964), «Бур’ян» (1967), «Тут нам жити» (1972), «Володьчине життя» (1985). Інші відомі роботи — «Воєнна таємниця» (1959, дебют), «За двома зайцями» (1961, епізод), «Підпільний обком діє» (1970), «Нюхач» (2013–2017), «Степове» (Stepne, 2023). Актриса створила образи сильних, ліричних жінок, часто з драматичним підтекстом.

Заслужена артистка Української РСР (1980). Народна артистка України (2021). «Золотий Дюк» Одеського міжнародного кінофестивалю за найкращу акторську роботу (2017, за документальний фільм «Головна роль»). Член Національної спілки кінематографістів України.

Ніна Антонова виросла в родині, де батько був військовим або режисером (за різними джерелами), мати працювала на заводі; мала братів і сестер. Познайомилася з майбутнім чоловіком, режисером Анатолієм Буковським, на зйомках «Воєнної таємниці» — це була любов з першого погляду. Подружжя прожило разом багато років до смерті Анатолія в 2004 році. У них народився син Сергій Буковський (нар. 1960), відомий український документаліст, який зняв фільм «Головна роль» про матір. Родина завжди підтримувала творчість один одного, Ніна часто грала в фільмах чоловіка. Актриса має онуків, але деталі про них не розголошуються. Після початку повномасштабної війни в 2022 році тимчасово мешкала на Прикарпатті, але повернулася до Києва.

Станом на початок 2026 року Ніні Антоновій 90 років, вона продовжує жити в Києві, залишаючись легендою українського кіно. Останні роки актриса рідко знімається через вік, але в 2023 році зіграла в художньому фільмі «Степове» (Stepne) Марини Вроди, який отримав міжнародне визнання. У 2017 році стала героїнею документального фільму сина «Головна роль», що принесло нову хвилю уваги. Ніна Василівна дає інтерв’ю, ділиться спогадами про кар’єру та родину, підтримує українську культуру. Вона пережила війну, тимчасово евакуювавшись на Івано-Франківщину в 2022 році. Актриса насолоджується спокійним життям, оточена родиною, і залишається символом покоління українських акторів радянської епохи. Майбутні плани не анонсуються, але її спадщина живе в класичних фільмах.