Микола Серебряков

Микола Серебряков народився 14 грудня 1928 року в Ленінграді в родині театрального діяча. Він був радянським та російським режисером мультиплікаційних фільмів, художником-мультиплікатором, художником-постановщиком та сценаристом. У 1948 році закінчив акторську студію під керівництвом А. А. Брянцева при Ленінградському ТЮЗі. Він зробив значний внесок у розвиток радянської та російської анімації.

Микола Серебряков відомий своїми роботами, такими як «Хочу бути відважним» (1963), «Життя і страждання Івана Семьонова» (1964), «Клубок» (1968), «Великі холода» (1969), «Поїзд пам’яті» (1975) та «Ваня Данський» (1974). Він також працював над мультфільмами «Макбет» та «Отелло» в циклі «Шекспір: Великі комедії і трагедії». Серебряков був художнім керівником по мультиплікації об’єднання «Дебют» кіностудії «Мосфільм».

Микола Серебряков був нагороджений премією «Ніка» за найкращий анімаційний фільм. Він також отримав звання Народного художника Російської Федерації (1996) та Заслуженого діятеля мистецтв РСФСР (1986). Був членом Академії кінематографічних мистецтв «Ніка» та АСІФА.

Микола Серебряков був одружений з Аліною Олексієвною Спешнєвою. Інформація про дітей відсутня у відкритих джерелах. Він походив з родини театрального діяча, що, можливо, вплинуло на його вибір професії.

Микола Серебряков помер 9 серпня 2005 року в Москві та похований на Троекуровському кладовищі. Нових проєктів після його смерті не було. Його спадщина продовжує жити в його фільмах, які й досі цінуються шанувальниками анімації. Він залишив значний слід в історії радянської та російської мультиплікації.