Нікіта Міхалков

Нікіта Сергійович Міхалков народився 21 жовтня 1945 року в Москві, СРСР (нині Росія). Він виріс у творчій родині з дворянськими коренями: батько — відомий радянський поет і автор тексту гімну СРСР та Росії Сергій Володимирович Міхалков, мати — поетеса Наталя Петрівна Кончаловська, донька художника Петра Кончаловського та онука художника Василя Сурикова. У Міхалкова є старший брат Андрій Кончаловський, також видатний кінорежисер, який співпрацював з Андреєм Тарковським та працював у Голлівуді. З дитинства Міхалков займався музикою, навчався в Центральній музичній школі при Московській консерваторії за класом фортепіано, а з 14 років почав зніматися в кіно, дебютувавши в епізоді фільму “Сонце світить усім” (1959). У 1960-х роках він вступив до ВДІКу (Всесоюзний державний інститут кінематографії) на акторський факультет, а згодом перейшов до режисерського курсу Михайла Ромма. Міхалков має німецьке, британсько-ірландське та російське походження, і його родина завжди була близькою до культурної еліти Радянського Союзу.

Нікіта Міхалков — радянський і російський актор, режисер, сценарист, продюсер, телеведучий та громадський діяч, один з найвпливовіших діячів російського кінематографа, відомий епічними драмами, що поєднують історичні, соціальні та філософські теми. Його режисерський дебют відбувся у 1974 році з вестерном “Серед чужих” (At Home Among Strangers), а перші успіхи принесли фільми “Раба кохання” (1976), “Незакінчена п’єса для механічного піаніно” (1977) та “П’ять вечорів” (1978). Світова слава прийшла з драмою “Сибіріада” (1979), де він також знявся, та романтичною комедією “Вокзал для двох” (1983). Серед найвідоміших проектів — “Урга — територія кохання” (1991), що здобув “Золотого лева” у Венеції, “Стомлені сонцем” (1994), лауреат “Оскара” за найкращий іноземний фільм і Гран-прі Канн, “Сибірський цирульник” (1998) з його роллю царя Олександра III, “12” (2007) — ремейк “12 гнівних чоловіків”, номінований на “Оскар”, та трилогія “Стомлені сонцем 2” (2010–2011). Як актор Міхалков знявся понад 40 фільмах, включаючи “Жорстокий романс” (1984) Ельдара Рязанова, “Статський радник” (2005) та “Жмурки” (2005) Олексія Балабанова. Він заснував студію “ТриТэ” (1987), очолює Союз кінематографістів Росії (з 1997) та Московський міжнародний кінофестиваль (з 1998), а з 2017 — художній керівник Державного театру кіноактора. Міхалков також веде YouTube-канал “БесогонТВ”, де коментує політичні та соціальні теми.

Заслужений артист РРФСР (1976). Народний артист РРФСР (1984). Державна премія РФ (1993) за “Урга — територія кохання”. Державна премія РФ (1995) за “Стомлені сонцем”. Державна премія РФ (1999) за “Сибірський цирульник”. “Золотий лев” Венеційського кінофестивалю (1991) за “Урга — територія кохання”. “Оскар” за найкращий іноземний фільм (1995) за “Стомлені сонцем”. Гран-прі Каннського кінофестивалю (1994) за “Стомлені сонцем”. Номінація на “Оскар” (1993) за “Урга — територія кохання”. Номінація на “Оскар” (2008) за “12”. “Спеціальний лев” Венеційського кінофестивалю (2007) за внесок у кіномистецтво. Орден “За заслуги перед Вітчизною” II ступеня (2005), III ступеня (1995), IV ступеня (2010). Орден Святого апостола Андрія Первозванного (2025). Орден “Слави і честі” I ступеня (2025). Орден “Достук” (Киргизстан, 2025). Спеціальна премія “Золотої маски” за внесок у театральне мистецтво (2025). Медаль Державної Думи (2025). Кавалер Великого хреста Ордену “За заслуги перед Італійською Республікою” (2004). Трьохкратний лауреат Державної премії РФ та повний кавалер Ордену “За заслуги перед Вітчизною”.

Батьки Нікіти Міхалкова — Сергій Володимирович Міхалков, видатний радянський поет, автор тексту гімну СРСР та Росії, голова Спілки письменників РРФСР, та Наталя Петрівна Кончаловська, поетеса і перекладачка, донька художника Петра Кончаловського. У Міхалкова є старший брат Андрій Кончаловський — знаменитий режисер, брат по матері, з яким вони виросли в творчій атмосфері Москви, часто співпрацюючи в ранні роки кар’єри. Перша дружина — актриса Анастасія Вертинська, з якою Міхалков одружився у 1966 році після бурхливого роману; від цього шлюбу народився син Степан Михалков (нар. 1966), ресторатор і актор, який має трьох дітей від двох шлюбів і працює в ресторанному бізнесі. Шлюб з Вертинською розпався у 1970 році через творчі розбіжності та ревнощі. Друга дружина — Тетяна Євгенівна Шумова (нар. 1947), модель і дизайнерка, з якою Міхалков одружився у 1973 році; пара разом понад 50 років, хоча в 2023 році з’явилися чутки про роздільне проживання через творчі поїздки, але вони спростовуються родиною, наголошуючи на міцних зв’язках. Від Тетяни у Міхалкова троє дітей: донька Анна Михалкова (нар. 1974), актриса, телеведуча і продюсерка, Народна артистка РФ (2025), одружена з Сергієм Баковіним, має трьох дітей — Андрія (2000), Сергія (2001) та Лідію (2013); син Артем Михалков (нар. 1975), актор і режисер, одружений з актрисою Дарією Михайловою, має доньку Наталію; донька Надія Михалкова (нар. 1986), актриса, режисерка і продюсерка, була одружена з режисером Резо Гігінеїшвілі (2011–2017), має доньку Марію (нар. 2011). Родина Міхалкова тісно пов’язана з кіноіндустрією, часто знімається разом, і Нікіта підкреслює сімейні цінності, називаючи їх “опорою” в кар’єрі та житті.

Станом на грудень 2025 року Нікіта Міхалков, якому виповнилося 80 років, продовжує активну діяльність як режисер, актор і громадський діяч, фокусуючись на театральних постановках, документалістиці та пропагандистських проектах, попри санкції від ЄС, України та Канади за підтримку російської агресії проти України. У жовтні 2025-го вийшов документальний фільм “Нікіта” режисера Миколи Бурляєва, присвячений 80-річчю Міхалкова, де через інтерв’ю з колегами та архіви розкривається його творчий шлях; прем’єра відбулася в Москві з високими оцінками від російських ЗМІ. Міхалков продовжує гастролі зі спектаклем “12” (адаптація його фільму) — у 2025 році труппа виступила в Омську, а плануються тури по регіонах Росії та СНД, з акцентом на патріотичні теми. Серед поточних проектів — участь у фільмі “Батько 2. Дід” (Batya 2. Ded), де він грає ключову роль у сімейній драмі про покоління, зйомки якої завершилися влітку 2025-го, реліз очікується у 2026-му на російських платформах. У жовтні 2025-го Міхалков отримав Орден Святого апостола Андрія Первозванного та Орден “Слави і честі” I ступеня за внесок у культуру, а також Орден “Достук” від Киргизстану за культурні зв’язки. Він продовжує вести YouTube-канал “БесогонТВ” з мільйонами підписників, де коментує геополітику, спростовуючи “фейки” про війну в Україні та хвалячи путінську політику, що принесло йому статус пропагандиста. Міхалков очолює Союз кінематографістів РФ та Московський МКФ, плануючи 48-й фестиваль у червні 2026-го з фокусом на “традиційні цінності”. Серед майбутніх — можливий ремейк “Сибіріади” та документальний серіал про радянське кіно. У особистому житті він балансує з родиною, святкуючи ювілей з дітьми та онуками, і бере участь у благодійності для ветеранів, кажучи в інтерв’ю: “Я служу Росії серцем і мистецтвом”. Незважаючи на критику, Міхалков залишається іконою російського кіно, зосередженим на спадщині та патріотизмі.