Нік Нолті

Нік Нолті, повне ім’я Ніколас Кінг Нолті, народився 8 лютого 1941 року в Омаху, штат Небраска, США. Його мати, Гелен Кінг, працювала покупцем у універмазі, а згодом стала антикваром, керуючи магазином антикваріату, мати мала переважно шотландське походження. Батько, Френк Олтон Нолті, був президентом фармацевтичної компанії і мав німецьке коріння. Дитинство Ніка минуло в переїздах по містах США через роботу батька, що вплинуло на його непосидючу натуру; він захоплювався футболом, навчаючись в Аризонському державному університеті, але вибрав шлях актора, навчаючись у Pasadena Playhouse та Stella Adler Academy.

Нік Нолті — американський актор, продюсер і колишній модель, відомий ролями “важких” героїв з внутрішньою чутливістю в драмах і романах, що принесли йому три номінації на Оскар. Він здобув популярність роллю Томмі Джордейча в мінісеріалі ABC «Багатий чоловік, бідний чоловік» (Rich Man, Poor Man, 1976), за яку номінований на Primetime Emmy. У 1980-х знявся в блокбастерах «48 годин» (48 Hrs., 1982) з Едді Мерфі та «Поза законом у Беверлі-Гіллз» (Down and Out in Beverly Hills, 1986), демонструючи комедійний талант. Драми «Принц припливів» (The Prince of Tides, 1991) з Барброю Стрейзанд та «Кап Фір» (Cape Fear, 1991) Мартіна Скорсезе принесли йому номінації на Оскар. У 1990-х і 2000-х блиснув у «Тонкій червоній лінії» (The Thin Red Line, 1998), «Готелі «Руанда»» (Hotel Rwanda, 2004) та «Галку» (Hulk, 2003). На телебаченні — серіали «Luck» (2011–2012), «Graves» (2016–2017) з номінацією на Золотий глобус, «The Mandalorian» (2019) та «Poker Face» (2023). Його кар’єра охоплює понад 67 фільмів, де він часто грає складних, травмованих персонажів.

– Золотий глобус за найкращу чоловічу роль у драматичному фільмі за «Принц припливів» (1991).
– Номінація на Оскар за найкращу чоловічу роль за «Принц припливів» (1991).
– Номінація на Оскар за найкращу чоловічу роль за «Скорбота» (Affliction, 1998).
– Номінація на Оскар за найкращу чоловічу роль другого плану за «Воїн» (Warrior, 2011).
– Номінація на Primetime Emmy за найкращу чоловічу роль у обмеженій серії за «Багатий чоловік, бідний чоловік» (1976).
– Номінація на Золотий глобус за найкращу чоловічу роль у музичному або комедійному серіалі за «Graves» (2016).
– Номінація на Screen Actors Guild Award за найкращу чоловічу роль другого плану за «Воїн» (2011).
– People Magazine назвав його Найсексуальнішим чоловіком живим (1992).

Батьки Ніка Нолті — мати Гелен Кінг (1914–2000), шотландського походження, яка працювала покупцем і антикваром, та батько Френк Олтон Нолті, німецького походження, президент фармацевтичної компанії; дід по матері, Метью Ліндер Кінг, винайшов силос із порожнистої цегли та займався авіацією. Нолті одружувався чотири рази: першим шлюбом з акторкою Шейлою Пейдж (1966–1970), яка мала двох дітей від попереднього шлюбу, що ускладнило їхні стосунки. Другим — з моделлю Шарін Хаддад (1978–1984), з якою познайомився на зйомках; шлюб розпався через його кар’єру. Третім — з моделлю Ребеккою Лінгер (1984–1994), з якою у них народився син Броулі Нолті (нар. 20 червня 1986), актор, відомий ролями в «Викуп» (Ransom, 1996) та «Мати ніч» (Mother Night, 1996); Броулі одружений з акторкою Наві Рават з 2012 року. Четвертим шлюбом — з акторкою Клайті Лейн (з 2016), з якою вони разом з 1990-х; у пари є дочка Софія Лейн Нолті (нар. 3 жовтня 2007), яка дебютувала в кіно в «Голова повна меду» (Head Full of Honey, 2018) поряд з батьком і жартома називає його «дідусем» через вік. Нолті також мав тривалі стосунки з Карен Еклунд (1972–1977) та Віккі Льюїс (1994–2003). Родина живе в Малібу, де Нолті насолоджується роллю батька, підкреслюючи безумовну любов і відповідальність за захист дітей.

Наразі, у грудні 2025 року, Нік Нолті, якому виповнилося 84, продовжує активну кар’єру актора, зосереджуючись на драматичних ролях, попри проблеми зі здоров’ям у минулому, включаючи залежність та арешт 2002 року за водіння в нетверезому стані. У листопаді 2025 року вийшов трилер «Вмерти, моя любов» (Die My Love) Лінн Ремзі з Дженніфер Лоуренс і Робертом Паттінсоном, де Нолті грає ключову роль у історії про психоз матері в сільській Америці; фільм, придбаний Mubi за 24 млн доларів на Каннах, отримав схвальні відгуки за інтимність і напругу. У лютому 2025-го прем’єрував драму «Золотий голос» (The Golden Voice), де Нолті втілив бездомного ветерана Баррі, що дружить з молодим вуличним співаком; стрічка, від Vertical, підкреслює теми дружби та музики як порятунку. Серед інших проектів — інді-драма «Rittenhouse Square» (2022, реліз 2025), «Чорне світло» (Blackout, 2022) та голосова роль у «Золотому голосі» (The Golden Voice, 2025). У 2026 році очікується реліз «Злочин 101» (Crime 101) з Дженніфер Джейсон Лі, а також можливі ролі в «The Ploughmen» Еда Харріса. Нолті насолоджується сімейним життям у Малібу з дружиною Клайті Лейн та дочкою Софією, яка росте творчою; на День матері 2025-го вони відсвяткували разом, демонструючи гармонію. Він також просуває мемуари та підтримує благодійність, фокусуючись на темах залежності та ментального здоров’я. Серед планів — повернення до театру та озвучення, з акцентом на ролі, що відображають його життєвий досвід; Нолті стверджує, що не планує пенсію, бо «не знає, що робити без роботи».