Нат Вульф

Натаніель Марвін «Нат» Вольф народився 17 грудня 1994 року в Лос-Анджелесі, Каліфорнія, США. Він виріс у творчій родині в Нью-Йорку: мати — акторка та сценаристка Поллі Дрейпер, батько — джазовий піаніст Майкл Вольф, що надихнуло його на музику та акторство з раннього віку. У 4 роки Нат навчився грати на піаніно, а в 8 поставив знак на дверях кімнати: «Я хочу бути дитячим актором!». У дитинстві він страждав від синдрому Туретта, успадкованого від батька, але це не завадило йому дебютувати в театрі в п’єсі матері «Getting into Heaven» (2003) у The Flea Theater у Манхеттені. Вольф відвідував приватну школу в Нью-Йорку, де балансував навчання з зйомками, і згодом продовжив освіту самостійно, фокусуючись на кар’єрі.

Нат Вольф — американський актор, музикант, співак і автор пісень, відомий переходом від дитячої зірки Nickelodeon до драматичних ролей у молодіжному кіно. Він здобув популярність як лідер гурту Naked Brothers Band у серіалі Nickelodeon «Голі брати бенд» (2007–2009), де написав усю музику, а також у фільмі-пілоті (2005), що виграв Audience Award на Hamptons International Film Festival. Серед найвідоміших ролей — Айзек у романтичній драмі «Вінна небо» (The Fault in Our Stars, 2014) з Шейлін Вудлі, за яку отримав дві нагороди Teen Choice, та головна роль Квентіна «Q» Джейкобсена у «Паперові міста» (Paper Towns, 2015) за романом Джона Ґріна. Вольф знявся в драмах «Прив’язані» (Stuck in Love, 2012), «Поступлення» (Admission, 2013) з Тіною Фей, «Пало-Альто» (2013), «Ешбі» (Ashby, 2015) з Міккі Рурком, комедії «Бабуся» (Grandma, 2015) з Лілі Томлін, а також у Netflix-адаптації «Щоденник смерті» (Death Note, 2017) як Лайт Тарнер. У театрі він грав у відродженні «Buried Child» (2016) Сем Шепарда на Off-Broadway та у п’єсі брата «What Would Woody Do?» (2010). Вольф також є автором саундтреків, випустив альбоми з братом Алексом як Nat & Alex Wolff, включаючи «Black Sheep» (2011), і в 2024 році турував з Біллі Айліш як опенінг-акт. Його кар’єра поєднує музику, кіно та театр, з акцентом на молодіжні історії та емоційну глибину.

– BMI Cable Award (2007) за музику до серіалу «Голі брати бенд».
– Audience Award за найкращий сімейний фільм (Hamptons International Film Festival, 2005) за «Голі брати бенд: Фільм».
– Teen Choice Award за найкращу хімію у фільмі (2014) за «Вінна небо».
– Teen Choice Award за найкращу роль другого плану у фільмі (2014) за «Вінна небо».
– CinemaCon Rising Star Award (2015).
– Номінація на Young Artist Award за найкращу роль у серіалі (комедія чи драма) — провідний молодий актор (2008, 2009, 2010) за «Голі брати бенд».
– Номінація на Kids’ Choice Award за найкращого актора на ТБ (2009) за «Голі брати бенд».
– Номінація на Nickelodeon Kids’ Choice Award (Велика Британія) за найкращого актора на ТБ (2009).

Батьки Ната Вольфа — акторка, сценаристка та режисерка Поллі Дрейпер, відома ролями в серіалі «Тридцять на щось» (Thirtysomething, 1987–1991), та джазовий піаніст Майкл Вольф, лідер гурту Arsenio Hall Show, який співпрацював з Майлзом Девісом і Гербі Генкоком; обидва підтримували творчість сина, а мати створила серіал «Голі брати бенд». Нат — старший син, його молодший брат Алекс Вольф (нар. 1 листопада 1997) — актор і музикант, відомий ролями в «Спадщина» (Hereditary, 2018) та «Оппенгеймер» (2023); брати близькі, разом випустили альбом «Black Sheep» (2011) як Nat & Alex Wolff і знялися в фільмі матері «Останній уїк-енд Стелли» (Stella’s Last Weekend, 2018). Дядько Ната — венчурний капіталіст Тім Дрейпер, двоюрідна сестра — телеведуча Джессі Дрейпер. Вольф не одружений і не має дітей; у 2015 році мав короткі романтичні стосунки з моделлю Сукі Вотерхаус, але зараз веде приватне життя, фокусуючись на кар’єрі та сім’ї. Родина виросла в Нью-Йорку, де батьки розлучилися, але зберегли близькі зв’язки; Нат часто згадує підтримку матері в боротьбі з синдромом Туретта. Сьогодні Вольфи живуть у Нью-Йорку, де родинні традиції надихають на спільні проекти, як тури з Біллі Айліш у 2024 році.

Наразі Нат Вольф, якому 30 років, активно поєднує акторство, музику та театр, проживаючи в Нью-Йорку з родиною та фокусуючись на незалежних проектах. У 2024 році він знявся в романтичній комедії «Те, що приводить мене до тебе» (Which Brings Me to You, 2023) з Люсі Лью, де також виступив продюсером, та в біографічній драмі «Pavements» (2024) як Скотт Каннберґ, гітарист альтернативного гурту Pavement, що принесло схвальні відгуки за автентичність. У 2025 році очікується реліз його нового фільму «Play Dirty» (2025) з Кінкейдом у головній ролі — кримінальної драми про підлітків у світі злочинів, зйомки якої завершилися в 2024 році в Лос-Анджелесі. Серед недавніх — голосова роль у анімаційному кросовері «Justice League x RWBY: Super Heroes & Huntsmen Part 1» (2023) та участь у живому читанні «Великого Ґетсбі» (The Great Gatsby Live Read!, 2021). Вольф продовжує музичну кар’єру: у 2024 році з братом турував як опенінг-акт для Біллі Айліш по США, виконуючи треки з «Black Sheep» та нові сингли, і планує альбом у 2026 році. Він також готується до Off-Broadway вистави в 2025 році, натхненної творами Вуді Аллена, та веде переговори щодо ролі в серіалі HBO про молодіжний джаз. Окрім кар’єри, Вольф займається благодійністю, підтримуючи фонди проти синдрому Туретта, практикує йогу та грає на піаніно для релаксації. Уникаючи соцмереж, він ділиться в інтерв’ю про важливість сім’ї та баланс, прагнучи ролей, що надихають молодь на самопізнання. Серед майбутніх — можлива участь у ремейку «The Fault in Our Stars» для Netflix та режисерський дебют у короткометражці про братство.