Наріман Алієв

Наріман Рідьванович Алієв народився 15 грудня 1992 року в селі Петрівка Красногвардійського району Автономної Республіки Крим, Україна. Він походить з родини кримських татар, чиї батьки, Гульжиян та Рідьван Алієви, народилися в депортації в Узбекистані, де здобули вищу освіту; вони повернулися до Криму в 1989 році, познайомившись там. Дитинство Нарімана пройшло в Криму під час процесу репатріації кримськотатарського народу, що формувало його ідентичність у багатонаціональному середовищі. У 2009 році він закінчив Петрівську ЗОШ I—III ступенів № 1, а в 2013-му — бакалаврат з кіно- та телережисури в Інституті екранних мистецтв (майстерня Олега Фялка). У 2014 році здобув магістерський ступінь у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого як телережисер.

Наріман Алієв — український кінорежисер та сценарист кримськотатарського походження, відомий стрічками, що досліджують теми ідентичності, депортації та сучасних реалій кримських татар. Його дебютний повнометражний фільм «Додому» (Evge, 2019) — роуд-муві про батька, який везе тіло загиблого сина з материкової України до Криму, — відібрано до програми «Особливий погляд» 72-го Каннського кінофестивалю, ставши першим українським фільмом у цій секції. Серед ранніх робіт — короткометражки «Sensiz / Без тебе» (2016), присвячена загибелому брату, та «Return with Sunrise» (2014), де він виступив сценаристом. Алієв часто залучає родичів-непрофесіоналів як акторів, додаючи автентичності, як у «Додому», де молодшу роль зіграв його двоюрідний брат Ремзі Білялов. Його проекти акцентують на будівництві українського наративу про Крим, уникаючи плакатності на користь психологічної глибини. Загалом, Алієв — ключова фігура в розвитку кримськотатарського кіно в Україні, член Української та Європейської кіноакадемій з 2017 року.

Нагороди та Досягнення
– Заслужений діяч мистецтв України (2020).
– Премія «Кіноколо» за найкращий фільм та найкращу режисуру за «Додому» (2019).
– «Золота дзиґа» за найкращий повнометражний фільм за «Додому» (2020).
– Гран-прі Одеського міжнародного кінофестивалю («Золотий Дюк») за «Додому» (2019).
– Гран-прі Бухарестського міжнародного кінофестивалю за «Додому» (2019).
– Найкращий іноземний фільм на Міжнародному Босфорському кінофестивалі за «Додому» (2019).
– Відібрано до лонг-листу премій «Оскар» та «Золотий глобус» у категорії «Найкращий іноземний фільм» за «Додому» (2019–2020).

Наріман Алієв народився в родині кримських татар Гульжиян та Рідьвана Алієвих, які пережили депортацію 1944 року та народилися в засланні в Узбекистані; мати повернулася до Криму в 1989 році з сином від першого шлюбу Ерфаном Селімовим, а батько — незабаром після, де вони познайомилися. Батько очолював обчислювальний центр, мати займалася побутом, і обидва мали по дві вищі освіти, що забезпечило сім’ї стабільність попри виклики репатріації. У Нарімана був старший брат, який загинув в автокатастрофі в 2010 році; йому присвячено короткометражку «Sensiz / Без тебе» (2016), а зараз Наріман — єдиний син, за якого батьки особливо хвилюються через творчу вразливість. Родина часто фігурує в його роботах: двоюрідний брат Ремзі Білялов зіграв у «Додому», а непрофесійні родичі — в короткометражках, додаючи автентичності. Щодо власного життя, Алієв тримає приватність, уникаючи публічних коментарів про романтичні зв’язки чи шлюб; немає інформації про дружину чи дітей, хоча в інтерв’ю він наголошує на фокусі на сім’ї та культурі. Батьки залишилися в окупованому Криму, але підтримують сина морально, а родинні традиції надихають на теми повернення та ідентичності. Загалом, родинні зв’язки для Алієва — джерело болю від втрат та сили для творчості, з акцентом на кримськотатарську спадщину та взаємопідтримку.

Станом на грудень 2025 року Наріман Алієв продовжує активну творчу та громадську діяльність, фокусуючись на проектах про кримськотатарську історію та сучасні реалії, попри виклики війни. У 2025 році він завершив постпродакшн історичної драми «Орталан» (ORTALAN), про депортацію кримських татар 1944 року через історію хлопчика, знятого в копродукції з Туреччиною; прем’єра очікується на Берлінале 2026-го, а проект відібрано до Co-Production Market у 2022-му. Серед поточних занять — організація благодійних показів «Додому» (понад 40 за кордоном з 2022-го), збір коштів на ЗСУ через виступи на укулеле в Instagram, та участь у титульних заходах «Львів — Молодіжна столиця Європи 2025», де проводив майстер-класи для молоді про сторітелінг. У 2024–2025 роках Алієв коментував у інтерв’ю для Ukrinform та Detector Media роль кіно в протидії пропаганді, наголошуючи на необхідності українського наративу про Крим. Він також долучився до громадської ради Українського оскарівського комітету, відстоюючи національні інтереси в кіно. Майбутні проекти включають документальний фільм про репатріацію та серіал про окупацію для Суспільного ТБ. Попри евакуацію з Києва в 2022-му (зустрів війну у Львові), Наріман планує повернення та мріє про продакшн-центр для кримськотатарських митців. Загалом, його кар’єра на підйомі, з акцентом на патріотичні історії, що поєднують травму з надією, та потенціалом для нових фестивальних успіхів у 2026-му.