Надія Парфан

Надія Ярославівна Парфан народилася 19 квітня 1986 року в місті Івано-Франківськ.
Вона виросла в Прикарпатті, де з ранніх років цікавилася культурою та урбаністикою.
Закінчила культурологію в Києво-Могилянській академії, соціальну антропологію в Центрально-Європейському університеті в Будапешті, навчалася в Кіношколі Анджея Вайди в Польщі та в Національній школі кіно та телебачення у Великій Британії.
Це поєднання гуманітарної освіти стало основою для її кар’єри в документальному кіно та культурних проектах.

Надія Парфан — відома українська режисерка, продюсерка, сценаристка документального кіно та культурна менеджерка.
Вона співзасновниця Міжнародного фестивалю кіно та урбаністики “86” (2014–2018), онлайн-кінотеатру Takflix (з 2019) та продакшен-компанії Phalanstery Films (з 2018).
Дебютний повнометражний фільм “Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго” (2019) — трагікомедія про хор працівників комунального підприємства.
Під час повномасштабної війни зняла короткометражки “Це побачення” (2023, ігрова, про Київ у війну) та “Я не хотіла знімати воєнний фільм” (2023, документальна).
У 2025 році вийшов документальний фільм “Птахи і Звірі. Всесвіт Гніздовського”.
Її стиль — чутливе спостереження за повсякденним життям, гумор і фокус на українській ідентичності.

– Спеціальна відзнака журі Берлінале за короткометражний фільм “Це побачення” (2023 рік).
– Прем’єра “Я не хотіла знімати воєнний фільм” на платформі The New Yorker (2023 рік).
– Участь і визнання фільмів на міжнародних фестивалях, таких як Visions du Réel, Docudays UA, Варшавський МКФ.
– Членкиня Української кіноакадемії та Української гільдії документалістів.

Надія Парфан походить з Івано-Франківська, де її родинні корені надихають на творчість (наприклад, мама співає в хорі, показаному в дебютному фільмі).
Вона одружена з продюсером Іллею Гладштейном — партнером по багатьох проектах, включаючи фестиваль “86”, компанію Phalanstery Films та Takflix.
Подружжя часто зимує в теплих країнах, як Дахаб, де їх застало повномасштабне вторгнення.
Дітей у Надії немає, вона рідко ділиться деталями особистого життя, акцентуючи на професійній співпраці з чоловіком.
Родина та близькі є джерелом натхнення для її фільмів про людські стосунки та повсякденність.
Надія проживає в Києві, де розвиває культурні ініціативи.
Її життя тісно пов’язане з творчим середовищем кінематографістів.

Станом на грудень 2025 року Надія Парфан продовжує розвивати онлайн-платформу Takflix, де доступні сотні українських фільмів.
Вона керує продакшен-компанією Phalanstery Films, надаючи послуги для міжнародних проектів.
Нещодавно вийшов її документальний фільм “Птахи і Звірі. Всесвіт Гніздовського” про українського художника Якова Гніздовського.
Надія бере участь у фестивальних показах, інтерв’ю та освітніх проектах, популяризуючи українське кіно.
Вона активно коментує культурну політику, підтримуючи розвиток національного кінематографа.
Майбутні проекти можуть включати нові документальні стрічки про мистецтво, урбаністику чи війну з гуманістичної перспективи.
Режисерка проживає в Києві з чоловіком, балансуючи між творчістю та громадською діяльністю.
Її внесок у документалістику надихає чутливим поглядом на українську реальність.