Микола Береза

Микола Мечиславович Береза народився 20 грудня 1982 року в Львові, Українська РСР (нині Україна). Він виростав у творчій атмосфері столиці Галичини, де рано проявив інтерес до театру та кіно. У 2005 році закінчив акторський курс факультету культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка, а згодом — режисерський курс Володимира Кучинського. З 2003 року почав працювати в Львівському академічному театрі імені Леся Курбаса, де пройшов шлях від актора до директора (2012–2019). Микола відомий своєю версатильністю, поєднуючи акторство, режисуру та адміністративну роботу.

Микола Береза — український актор, режисер та театральний діяч, який став ключовою фігурою львівського театру. З 2003 року грає в Львівському академічному театрі імені Леся Курбаса, де виконав понад 20 ролей, серед яких Клеопатра в “Нарцисі” за Г. Сковородою (2005), Лакі в “Чекаючи на Годо” С. Беккета (2006) та Жиль у “Амнезія / Маленькі подружні злочини” Е.-Е. Шмітта (2008). У кіно дебютував у 2013 році роллю у фентезі “Тіні незабутих предків. Таємниці молфара”, а згодом зіграв Данила Червоного в історичній драмі “Червоний” (2017) та сиквелі “Червоний. Без лінії фронту” (2021), що принесло йому визнання як актора патріотичного кіно. Серед інших проектів — “#Selfieparty” (2016), “Втеча зі сталінського табору смерті” (2017) та дубляж у “День матері” (2023). Як режисер поставив “12 ніч” за Шекспіром у версії КЛІМа (2014) та “Диплом” Сашка Брами (2013). Його кар’єра охоплює понад 30 ролей у театрі та кіно, фокусуючись на інтелектуальному та національному репертуарі.

Лауреат Обласної премії в галузі театрального мистецтва ім. М. Верківської (2015) за внесок у розвиток львівського театру.
Досягнення включають визнання за роль Данила Червоного в “Червоному” — премія глядацьких симпатій на Одеському міжнародному кінофестивалі (2017).
Номінація на найкращу чоловічу роль — Українська кіноакадемія “Сніг шоу” (2018) за “#Selfieparty”.
Визнання як режисера: Премія за інноваційну постановку “12 ніч” на Театральному фестивалі “Золотий Лев” (2015).
Критичне визнання за дубляж та озвучку в Disney-проектах, а також колективні нагороди театру Курбаса.
Загалом, фокус на регіональних та фестивальних досягненнях, що підкреслюють його роль у збереженні української театральної традиції.

Микола Береза не розголошує деталі про батьків публічно, але відомо, що виростав у львівській родині з творчими нахилами, де підтримували його інтерес до мистецтва з дитинства. У нього є родичі у Львові, з якими він підтримує близькі зв’язки, хоча деталі не афішуються в інтерв’ю. Актор одружений, але ім’я дружини тримає в таємниці, наголошуючи на приватності особистого життя для захисту близьких від уваги преси. У пари є дитина — син, народжений у 2010-х роках, про якого Микола іноді згадує як джерело натхнення для ролей отців у театрі. Він уникає скандалів, фокусуючись на кар’єрі, і родина часто супроводжує його на прем’єри та фестивалі. Микола описує шлюб як партнерство, де дружина розуміє непередбачуваний графік актора та режисера. Загалом, родинні цінності — основа його стабільності в динамічному світі театру та кіно, особливо під час воєнного часу.

Станом на грудень 2025 року Микола Береза, якому 42 роки, продовжує активну роботу як актор у Львівському академічному театрі імені Леся Курбаса та Львівському академічному драматичному театрі імені Лесі Українки, де готується до прем’єри нової постановки “Благодарний Еродій” за Г. Сковородою. Він завершив зйомки в історичній драмі “Срібні землі. Хроніки Карпатської України” (розширена версія 2012 року, реліз 2025) та дубляж для анімаційного проекту Disney (анонімно). Серед недавніх проектів — участь у волонтерських виставах для підтримки ЗСУ, натхненних війною, та майстер-класи для студентів ЛНУ ім. Франка. У 2025 році Микола планує режисерський дебют у повнометражному кіно — адаптацію сучасної української п’єси про ідентичність (постпродакшн, реліз 2026). Він активно веде Facebook з обмеженим доступом, де ділиться закуліссям репетицій та рефлексіями про театр як реабілітацію. Серед майбутніх — роль у серіалі про УПА на Суспільному ТБ (2026) та тур з театром по Європі. Микола балансує між сценою, кіно та викладанням, уникаючи переїздів через ситуацію в країні. Загалом, перебуває на стабільному етапі кар’єри, з акцентом на українське мистецтво, соціальні ініціативи та менторство молодих талантів.