Михайло Стельмах

Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912 року в селі Дяківці Літинського району на Вінниччині в родині селянина-хлібороба Панаса Дем’яновича Стельмаха та його дружини Ганни Іванівни. Дитинство письменника пройшло в селі та частково в Одесі. Він закінчив Вінницький педагогічний інститут, працював учителем, брав участь у Другій світовій війні. Після війни повністю присвятив себе літературній творчості. Михайло Стельмах — класик української літератури XX століття, академік АН УРСР, народний депутат кількох скликань Верховної Ради СРСР. Помер 27 вересня 1983 року в Києві, похований на Байковому цвинтарі.

Михайло Стельмах — видатний український письменник, автор романів «Велика рідня», «Кров людська — не водиця», «Гуси-лебеді летять», «Чотири броди», «Щедрий вечір», а також численних повістей, оповідань, п’єс і поетичних збірок. Його твори перекладені багатьма мовами світу. Письменник глибоко досліджував український фольклор, сільське життя, історичну пам’ять народу. Він поєднував соціальну тематику з ліричним, поетичним стилем, став одним із найвпливовіших представників української прози соціалістичного реалізму та водночас зберігав національний колорит.

Михайло Стельмах удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці (1972), лауреат Шевченківської премії, Сталінської премії III ступеня (1951) за роман «Велика рідня», трьох орденів Леніна, а також інших державних нагород СРСР. Його внесок у розвиток української літератури відзначений академічним званням та численними преміями.

Михайло Стельмах народився в селянській родині. Батько — Панас Дем’янович Стельмах, хлібороб і ветеран російсько-японської війни. Мати — Ганна Іванівна. Був одружений з Лесею Анатоліївною Стельмах. У подружжя народилося троє дітей: сини Ярослав Стельмах (драматург, дитячий письменник) і Дмитро Стельмах (письменник, перекладач), а також донька Марта Стельмах (філолог, фольклорист, дизайнер ландшафту). Родина була дружною, письменник часто згадував близьких у творах і листах.

Михайло Стельмах помер 27 вересня 1983 року в Києві. Сьогодні його твори залишаються обов’язковими для вивчення в українських школах і вищих навчальних закладах, регулярно перевидаються та екранізуються. Ім’ям письменника названо школи, бібліотеки, літературні премії та вулиці в різних містах України, зокрема на Вінниччині. Його спадщина продовжує жити в українській культурі, літературі та народній пам’яті як символ глибокої любові до рідної землі, мови та традицій.