Михайло Гаврилюк

Михайло Віталійович Гаврилюк народився 15 серпня 1979 року в селі Ярівка Хотинського району Чернівецької області, Україна. Виріс у сільській місцевості, навчався в інтернаті та закінчив лише 9 класів школи, не маючи вищої освіти. До подій Майдану працював міліціонером у батальйоні патрульної служби. У 2013–2014 роках долучився до Євромайдану як козак Четвертої сотні Самооборони Майдану. Став відомим після відео 22 січня 2014 року на вулиці Грушевського в Києві, де бійці спецпідрозділу «Ягуар» на морозі (-9…-10 °C) роздягли його до шкарпеток, піддавали тортурам і проводили знущальну фотосесію. Відео оприлюднив капітан міліції Антон Гусєв, що спричинило скандал. Гаврилюк утік з лікарні та повернувся на Майдан. Цей інцидент зробив його символом опору режиму Януковича.

Михайло Гаврилюк прославився як символ Революції Гідності та «голий козак», що витримав тортури «Беркуту» та спецпідрозділів. Після перемоги Майдану у 2014 році став народним депутатом VIII скликання від партії «Народний фронт» (95-й округ, Києво-Святошинський район). У парламенті працював у комітеті з питань національної безпеки та оборони, часто критикував корупцію та виступав за реформи. Після 2014 року займався волонтерством: доставляв гуманітарку на Донбас, став бійцем добровольчого батальйону «Золоті Ворота», входив до Військової ради. У 2019 році склав мандат депутата та пішов з політики. Працював таксистом у Києві. У 2022 році долучився до територіальної оборони, служив оператором розвідувального дрона під час битви за Київ. У 2023 році російська пропаганда поширювала фейки про його загибель під Бахмутом, але це спростовано. Керує Благодійним фондом Михайла Гаврилюка, допомагає дітям та військовим.

Орден «За мужність» III ступеня (2014) — за громадянську мужність, патріотизм, активну участь у Революції Гідності. Визнання як символу опору та героя Майдану від громадськості та ЗМІ. Критичне визнання за волонтерську діяльність та внесок у оборону України (2022). Немає інших державних чи міжнародних премій, оскільки не є професійним політиком чи військовим у класичному сенсі. Народна популярність як одного з облич Революції Гідності та символу незламності.

Михайло Гаврилюк народився в сільській родині в Чернівецькій області, деталі про батьків та дитинство обмежені — відомо лише про навчання в інтернаті. Він одружений, має дружину (ім’я публічно не розголошується, але є спільні фото в соцмережах). Дружина підтримувала його під час політичної кар’єри та волонтерства. Дітей публічно не згадує, інформації про них немає. Після завершення депутатства родина веде закритий спосіб життя, Михайло рідко коментує особисте в інтерв’ю. Він тримає фокус на громадській діяльності та допомозі іншим, уникаючи деталей приватного життя.

Станом на 2026 рік Михайло Гаврилюк продовжує громадську та волонтерську діяльність через свій Благодійний фонд: допомагає дітям (дарує подарунки в садочки та дитячі будинки), підтримує військових та нужденних. Після 2022 року, коли служив в ТрО оператором дрона під Києвом, він не повернувся до активної військової служби, але підтримує ЗСУ. У 2025 році з’явилися новини про його волонтерство та коментарі щодо подій Майдану (наприклад, «боротьба триває»). Живе скромно, раніше працював таксистом, будує будинок у Карпатах. Не повертається в політику після поразки на виборах 2019 року (набрав 0,56%). Веде закритий профіль у Facebook, рідко дає інтерв’ю, уникає медійності, але залишається символом Майдану. Майбутні плани пов’язані з благодійністю та підтримкою фронту, без анонсів політичного повернення.