Моріс Піала

Моріс Піала (Maurice Pialat) народився 31 серпня 1925 року в Кюнла (Cunlhat), департамент Пюї-де-Дом, в регіоні Овернь, Франція. Він походив із сім’ї дрібного торговця вугіллям і дровами, яка мала фінансові труднощі. У чотирирічному віці його віддали на виховання до родичів, що стало причиною глибокого відчуття покинутості, яке пізніше відобразилося в його фільмах. У дитинстві та юності захоплювався живописом, театром і кіно. До режисури прийшов пізно: спочатку працював художником, актором, знімав короткометражні документальні фільми та працював на телебаченні. Його перший повнометражний художній фільм «Гола дитинство» (L’Enfance nue, 1968) вийшов, коли йому було вже 43 роки.

Моріс Піала — французький режисер, сценарист і актор, один із найвпливовіших митців французького кіно другої половини XX століття. Його стиль відзначається суворим натуралізмом, відсутністю сентиментальності, імпровізацією та глибоким психологізмом. Найвідоміші фільми — «Гола дитинство» (1968), «Ми не постаріємо разом» (We Won’t Grow Old Together, 1972), «Відкриті роти» (La Gueule ouverte, 1974), «До наших любовей» (À nos amours, 1983), «Поліція» (Police, 1985), «Під сонцем Сатани» (Sous le soleil de Satan, 1987), «Ван Гог» (Van Gogh, 1991) та «Гарсон» (Le Garçu, 1995). Піала часто досліджував теми сім’ї, дитинства, самотності, сексуальності та конфліктів поколінь. Він працював з такими акторами, як Жерар Депардьє, Сандрін Боннер та Фанні Ардан.

Золота пальмова гілка Каннського кінофестивалю за фільм «Під сонцем Сатани» (1987). Премія Сезар за найкращий фільм за «До наших любовей» (1983). Премія Жана Віго та Премія Луї Делюка. Його фільми неодноразово номінувалися на Сезар, а «Під сонцем Сатани» отримав нагороду попри скандал на церемонії в Каннах.

Моріс Піала народився в родині торговця, яка переживала фінансові труднощі. У 1949 році одружився з Мішелін Піала, шлюб тривав до розлучення в 1982 році. У 1987 році одружився з продюсеркою Сільві Піала, яка стала його близькою соратницею і працювала над кількома його фільмами. Від другого шлюбу мав сина Антуана, який знявся в дитячій ролі у фільмі «Гарсон» (1995). Перша дружина Мішелін також підтримувала стосунки з родиною до кінця його життя. Піала мав складний характер і часто конфліктував з колегами, але в особистому житті залишався відданим близьким.

Моріс Піала завершив кар’єру після фільму «Гарсон» (1995). Останні роки життя страждав від хвороб нирок. Помер 11 січня 2003 року у віці 77 років у Парижі від ниркової недостатності. Його вдова Сільві Піала продовжувала зберігати та просувати його спадщину. Після смерті репутація Піала значно зросла: сьогодні його вважають одним із найважливіших французьких режисерів після Жана Ренуара, а його фільми вивчають у кіношколах як зразок чесного й жорсткого авторського кіно. Його вплив відчувається в сучасному французькому та європейському авторському кінематографі.