Мішель Ґалабрю

Мішель Луї Едмон Ґалабрю (Michel Louis Edmond Galabru) народився 27 жовтня 1922 року в місті Сафі, у французькому протектораті Марокко (нині Марокко). Він був сином Поля Ґалабрю, інженера та викладача в École nationale des ponts et chaussées, та Івонни Пайре. Дитинство Мішель провів частково в Марокко, а з семи років — у Франції, зокрема в регіоні Еро (Hérault), де родина мала будинок у Ле-Буске-д’Орб, а також у Гаврі та Монпельє. Спочатку він мріяв стати професійним футболістом і був фанатом клубу Монпельє, але пізніше захопився театром. Після навчання в коледжах та ліцеях, включно з єзуїтським ліцеєм Сен-Луї-де-Гонзаг у Парижі, він коротко вивчав право за бажанням батька, але в 1947 році вступив до Conservatoire national supérieur d’art dramatique в Парижі, де отримав премію за найкращого молодого актора.

Мішель Ґалабрю — один із найвідоміших французьких акторів, який знявся понад у 250 фільмах і працював з режисерами на кшталт Жана Жіро, Бертрана Бліє, Коста-Гавраса, Люка Бессона та Жан-Люка Ґодара. Він прославився комедійними ролями, зокрема як ад’ютант Жеро в серії фільмів “Жандарм із Сен-Тропе” (Le Gendarme de Saint-Tropez, 1964–1982) разом з Луї де Фюнесом. Серед культових робіт — ролі в “La Cage aux Folles” (1978), “Le Viager” (1972), “Le Juge et l’Assassin” (1976), “Subway” (1985) Люка Бессона, “Bienvenue chez les Ch’tis” (2008) та “L’Été meurtrier” (1983). Він також блискуче грав у театрі, зокрема в п’єсах Мольєра та сучасних постановках, і залишався активним до останніх років життя. Його комедійний талант поєднувався з драматичною глибиною, що робило його універсальним актором.

Мішель Ґалабрю отримав премію Сезар за найкращу чоловічу роль другого плану за фільм “Le Juge et l’Assassin” (1976). У 2013 році він був нагороджений Орденом Почесного легіону (Ordre national du Mérite). Він також мав численні номінації та визнання на фестивалях, включно з преміями за внесок у французьке кіно. Основні досягнення — це народна любов, понад 250 ролей і статус національного скарбу французького кіно та театру.

Мішель Ґалабрю народився в родині Поля Ґалабрю (інженера та викладача) та Івонни Пайре; у нього був брат Марк Ґалабрю. Перший шлюб з Аннетт Жако (Annette Jacquot), з якою він познайомився в театрі, дав двох синів: Жана Ґалабрю (нар. 1960) та Філіпа Ґалабрю (нар. 1970), обидва пов’язані з акторством. Другий шлюб з Клод Етевенон (Claude Etevenon, 1943–2015), колишньою суддею, тривав до її смерті; від цього шлюбу народилася донька Емманюель Ґалабрю (нар. 1976), яка також стала актрисою. Родина була близькою, і діти часто з’являлися з батьком на публічних заходах. Мішель Ґалабрю був відомий своєю відданістю сім’ї та часто згадував її в інтерв’ю. Після смерті дружини Клод у 2015 році він прожив останній рік життя самотнім, але оточеним близькими.

Мішель Ґалабрю помер 4 січня 2016 року в Парижі у віці 93 років уві сні від природних причин. Його смерть стала великою втратою для французької культури, і з того часу актор залишається легендою. У 2025–2026 роках його спадщину продовжують вшановувати: виходять ретроспективи фільмів, документальні передачі та згадки в медіа, зокрема до 10-річчя смерті в 2026 році. Його діти — Жан, Філіп та Емманюель — іноді коментують спадщину батька в інтерв’ю. Фільми за участю Ґалабрю, такі як серія “Жандарм” чи “Bienvenue chez les Ch’tis”, регулярно транслюються на телебаченні та стрімінгових платформах. Немає нових проектів з його участю, але його внесок у комедію та драму продовжує надихати покоління акторів. У 2025 році згадувались ювілейні заходи та виставки, присвячені його кар’єрі.