Ming-liang Tsai

Цай Мінлян народився 27 жовтня 1957 року в Кучингу, Саравак, Малайзія, у родині китайських іммігрантів хакка. Він провів перші 20 років життя в Малайзії, де його бабуся та дідусь часто водили його в кінотеатри. У 1977 році переїхав до Тайбею, Тайвань, щоб вивчати драму та кіно в Chinese Culture University, яку закінчив у 1982 році. Почав кар’єру як театральний продюсер і телевізійний режисер. З 1990-х став одним з найвпливовіших режисерів азійського артхаусу. На 2026 рік йому 68 років, він продовжує створювати фільми та інсталяції. Живе в горах біля Тайбею, де займається реновацією покинутих будинків.

Цай Мінлян — режисер, відомий фільмами в стилі slow cinema з довгими статичними кадрами, мінімальним діалогом та темами самотності, бажання, урбаністичної відчуженості. Дебютував повнометражкою «Бунтівники неонового бога» (Rebels of the Neon God, 1992). Найвідоміші роботи: «Vive L’Amour» (1994), «Річка» (The River, 1997), «Дірка» (The Hole, 1998), «Прощавай, Дракон Інн» (Goodbye, Dragon Inn, 2003), «Хмарний шлях» (The Wayward Cloud, 2005), «Безсонні ночі» (I Don’t Want to Sleep Alone, 2006), «Обличчя» (Face, 2009), «Бродячі собаки» (Stray Dogs, 2013), «Дні» (Days, 2020). Часто працює з актором Лі Кан-шеном як музою. Також створює серію короткометражок Walker (з 2012), арт-інсталяції та театральні постановки. Його стиль вплинув на світове арт-кіно.

Золотий лев Венеційського кінофестивалю за «Vive L’Amour» (1994). Срібний ведмідь Берлінського кінофестивалю за «Річка» (1997). Гран-прі журі Венеційського кінофестивалю за «Бродячі собаки» (2013). Найкращий фільм та найкращий режисер на Golden Horse Awards за «Vive L’Amour» (1994) та «Бродячі собаки» (2013). Національна культурна премія Тайваню (36-та). Багато інших нагород на фестивалях у Венеції, Берліні, Локарно, Сан-Себастьяні та Annecy. Його фільми регулярно номінуються та перемагають на міжнародних преміях арт-кіно.

Цай Мінлян народився в родині хакка-китайців: батько був фермером і власником кіоску з локшиною, мати також працювала в сімейному бізнесі. Він мав шість братів і сестер. Про батьків та дитинство згадує як про просте, але щасливе життя в Малайзії. Цай є геєм, що відображено в темах його фільмів, але не афішував гучних романів. З 1990-х років має близькі платонічні стосунки з актором Лі Кан-шеном, з яким живе разом останні роки в горах біля Тайбею (описує як сімейні, батьківсько-синівські). Дітей чи офіційного шлюбу немає в публічних джерелах. Актор уникає детального обговорення особистого життя, фокусуючись на творчості. Живе відлюдькувато, присвячуючи час мистецтву та реновації житла.

На 2026 рік Цай Мінлян продовжує творчу діяльність, зосередившись на серії Walker (повільні прогулянки актора Лі Кан-шена в різних містах). У 2025 році він зняв 11-й фільм серії Walker в Іспанії (зйомки розпочалися у вересні 2025). Його ретроспективи та обговорення фільмів проходили в 2025 році в BAMPFA (США) та BAM (Нью-Йорк), де він особисто представляв роботи з Лі Кан-шеном. У 2025 вийшов або анонсований проєкт «Back Home» (портрет життя в лаоському селі). Живе в горах біля Тайбею, де ремонтує покинуті квартири та веде спокійний спосіб життя. Великих повнометражних ігрових фільмів останнім часом не анонсовано, але він активно працює над короткометражками, інсталяціями та театром. Його спадщина в slow cinema залишається актуальною, фільми регулярно показують на фестивалях. Здоров’я дозволяє продовжувати роботу в 68 років.