Мікеланджело Антоніоні

Народився 29 вересня 1912 року в місті Феррара в заможній родині. Він вивчав економіку в Болонському університеті, але згодом захопився кіно і вступив до Експериментального кіноцентру в Римі. Його кар’єра почалася з написання критичних статей для кіножурналів.

Він став одним із головних реформаторів мови кінематографа, створивши «трилогію відчуження»: Пригода, Ніч та Затемнення. Світову славу йому принесли англомовні фільми Фотозбільшення (Blow-Up) та Забріскі-Пойнт. Його стиль вирізняється довгими планами, мінімумом діалогів та фокусом на внутрішній порожнечі сучасного світу.

У 1995 році він отримав почесний Оскар за внесок у світовий кінематограф. Він є одним із небагатьох режисерів, хто отримав головні призи трьох найпрестижніших кінофестивалів: Золоту пальмову гілку (Канни), Золотого лева (Венеція) та Золотого ведмедя (Берлін). Його внесок у мистецтво вважається неоціненним.

Першою дружиною режисера була Летіція Бальбоні. Його багаторічною музою та супутницею була акторка Моніка Вітті, з якою вони створили найкращі його шедеври. З 1986 року він був одружений з Енрікою Фіко, яка допомагала йому працювати навіть після перенесеного інсульту. Антоніоні не мав дітей, присвятивши все своє життя виключно кіномистецтву та живопису.

Майстер пішов із життя у 2007 році, того ж дня, що й інший великий режисер Інгмар Бергман. Його фільми залишаються обов’язковими для вивчення в усіх кіношколах світу. Спадщина Антоніоні продовжує надихати сучасних режисерів на пошуки нових візуальних форм.