Мія Гансен-Лев

Міа Гансен-Льов народилася 5 лютого 1981 року в Парижі, Франція. Вона донька двох професорів філософії — Лоранс і Оле Гансен-Льов. Зростала в інтелектуальному середовищі, що сильно вплинуло на її творчість. У 17 років дебютувала як актриса у фільмах Олів’є Ассаяса «Пізній серпень, ранній вересень» та «Сентиментальні долі». Пізніше вивчала драматичне мистецтво та германістику, працювала кінокритиком у Cahiers du Cinéma, а з 2007 року повністю присвятила себе режисурі.

Міа Гансен-Льов — французька режисерка та сценаристка, відома інтимними, автобіографічними драмами про кохання, втрату, сім’ю та особисті трансформації. Серед ключових фільмів — «All Is Forgiven» (2007), «The Father of My Children» (2009), «Goodbye First Love» (2011), «Eden» (2014, про брата-діджея), «Things to Come» (2016) з Ізабель Юппер, «Maya» (2018), «Bergman Island» (2021), «One Fine Morning» (2022). Її стиль відзначається тонкістю, щирістю та філософською глибиною. Вона часто черпає натхнення з власного життя.

Міа Гансен-Льов отримала Срібного ведмедя за найкращу режисуру на Берлінале-2016 за «Things to Come». Фільм «The Father of My Children» здобув Спеціальний приз журі в секції Un Certain Regard на Каннському фестивалі (2009). Дебют «All Is Forgiven» отримав Премію Луї Деллюка за найкращий дебют. У 2025 році нагороджена Honorary Spike на фестивалі SEMINCI у Вальядоліді, а у 2026 році отримає D’A Award у Барселоні за внесок у кінематограф.

Міа Гансен-Льов народилася в родині професорів філософії. Її батьки розлучилися, коли їй було близько 20 років. З 2002 по 2017 рік перебувала у стосунках з режисером Олів’є Ассаясом (вони ніколи не були офіційно одружені, хоча іноді згадувалися як подружжя). У них народилася донька Вікі у 2009 році. У 2020 році в Міа народився син від стосунків з режисером Лораном Перро. Вона тримає деталі поточного особистого життя приватними, живе в передмісті Парижа.

Наразі Міа Гансен-Льов продовжує писати та готувати нові проєкти. Вона працює над англійськомовним періодичним байопіком про британську філософиню та феміністку XVIII століття Мері Волстонкрафт (мати Мері Шеллі), який має назву «If Love Should Die». Фільм фінансується частково іспанськими продюсерами, зйомки плануються найближчим часом. У 2025–2026 роках вона відвідує фестивалі як почесна гостя (SEMINCI, D’A Barcelona). Режисерка залишається однією з найвпливовіших авторських голосів французького та європейського кіно, відомою своєю незалежністю та щирістю.