Меріл Стріп

Меріл Стріп, повне ім’я Мері Луїз “Меріл” Стріп, народилася 22 червня 1949 року в Самміті, Нью-Джерсі, США. Вона є дочкою Гаррі Вільяма Стріп-молодшого, виконавчого директора фармацевтичної компанії, та Мері Вулф Стріп (Вілкінсон), комерційної художниці. З дитинства Меріл вирізнялася артистичністю, співаючи в церковному хорі та граючи ролі в шкільних виставах, а її нідерландське, англійське та шотландське коріння надихало на вивчення історії. Після закінчення Бернардсської школи для дівчат у Нью-Йорку, вона навчалася у Vassar College, де отримала ступінь бакалавра з драматичного мистецтва, а згодом — у Йельській школі драми. Сьогодні Меріл — легенда Голлівуду, відома як “найкраща акторка свого покоління”.

Меріл Стріп — американська акторка, відома своєю неймовірною версатильністю, майстерністю акцентів та емоційною глибиною, яка зробила її іконою кіно з понад 50-річною кар’єрою. Вона дебютувала на Бродвеї у 1975 році в постановці “Trelawny of the Wells”, а в кіно — у 1977-му в драмі “Джулія”, але прорив стався з роллю у “Олені мисливець” (1978), де її гра принесла першу номінацію на “Оскар”. Серед найвідоміших проектів — драма “Крамер проти Крамера” (1979), де вона зіграла матір, що бореться за опіку над сином; трагічна “Вибір Софії” (1982), за яку отримала “Оскар”; романтична епопея “З Африки” (1985) як письменниця Карен Бліксен; комедія “Диявол носить Prada” (2006) у ролі безжальної редакторки Міранди Прістлі. Стріп блискуче втілила Джулію Чайлд у “Джулі та Джулія” (2009), Маргарет Тетчер у “Залізна леді” (2011), за що вдруге здобула “Оскар”, та Лінду Ронштадт у мюзиклі “Я буду поруч” (2024). Вона знімалася в блокбастерах як “Мамма Міа!” (2008), серіалах “Тільки вбивства в будинку” (2023–2025) як Лоретта Дюран, та озвучувала персонажів у “Таємне життя домашніх тварин” (2016). Крім акторства, Меріл — феміністка та активістка, яка критикувала Трампа на Golden Globe (2017) та підтримує жіночі права.

Меріл Стріп — рекордсменка за кількістю номінацій на “Оскар” (21, з 3 перемогами: найкраща акторка другого плану за “Крамер проти Крамера” (1980), найкраща акторка за “Вибір Софії” (1983) та “Залізна леді” (2012)). Вона має 2 BAFTA за найкращу акторку (“Французький лейтенант жінка” (1982) та “Залізна леді” (2012)), 8 “Золотих глобусів” (з 30 номінацій, рекорд), включаючи за “Джулі та Джулія” (2010) та “Диявол носить Prada” (2007). Серед 4 “Еммі”: за мінісеріали “Голокост” (1978) та “Ангели в Америці” (2004), плюс номінація за “Тільки вбивства в будинку” (2025). Стріп здобула 2 SAG Awards, Cecil B. DeMille Award за кар’єру (2017), AFI Lifetime Achievement Award (2004), Tony номінація (1976), 7 Grammy номінацій за аудіокниги. У 2024-му — почесна Palme d’Or на Каннах, а в 2025-му — номінація на Emmy за “Тільки вбивства в будинку”. Її внесок визнано як “найкраща акторка покоління” від AFI та Kennedy Center Honors (2009).

Меріл Стріп походить з творчої сім’ї: батько Гаррі Стріп-молодший працював у фармацевтиці, мати Мері Вулф — художницею, яка заохочувала доньку до мистецтва; у неї є молодший брат Гаррі та сестра Сюзі, з якими вона близька. Меріл мала роман з актором Джоном Казале, який помер від раку легенів у 1978 році, що глибоко вплинуло на неї. Шість місяців потому вона одружилася з скульптором Дон Гаммером у 1978 році; подружжя розлучилося у 2017-му, але залишилися друзями, маючи чотирьох дітей: сина Генрі Вулфа Гуммера (нар. 1979, музикант), доньок Мемі Гуммер (нар. 1983, акторка), Ґрейс Ґаммер (нар. 1986, акторка) та Луїзи Джейкобсон (нар. 1991, акторка). Діти успадкували талант: Мемі знімалася з матір’ю в “Рікі та Флеш” (2015), Ґрейс — у “Містеріус Скінс” (2018), Луїза — у серіалі “1911” (2024). Сім’я переїжджала з Нью-Йорка до Коннектикуту (1985), потім до Брентвуда, Лос-Анджелес (1990), де Меріл балансувала кар’єру з материнством. Станом на листопад 2025-го, Меріл неодружена, але з чутками про роман з Мартіном Шортом (з 2024-го), з яким познайомилася на зйомках “Тільки вбивства в будинку”; вони часто з’являються разом, але заперечують роман, називаючи себе “друзями”. Меріл підкреслює, що родина — її “якір”, і пишається успіхами дітей, які живуть незалежно в Нью-Йорку та Лос-Анджелесі.

Станом на листопад 2025 року Меріл Стріп, якій виповнилося 76, активно знімається, поєднуючи комедії з драмами та повертаючись до улюблених франшиз. У серіалі Hulu “Тільки вбивства в будинку” вона грає Лоретту Дюран у 5-му сезоні (прем’єра восени 2025-го), де разом з Селеною Ґомес, Стівом Мартіном та Мартіном Шортом розслідує смерть швейцара; сезон номіновано на Emmy, а чутки про роман з Шортом підтверджуються спільними появами, як на прем’єрі п’єси Тома Генкса “This World of Tomorrow” (19 листопада 2025-го). Нещодавно оголошено, що Стріп приєднається до голосу Королеви Комах у анімаційному фільмі Pixar “Hoppers” (реліз 2026-го) з Дейвом Франко та Джоном Геммом — її дебют у Pixar, де історія про коників-стрибунців, які рятують світ від комах. Серед поточних проектів — зйомки сиквела “Диявол носить Prada 2” (реліз 1 травня 2026-го), де вона повертається як Міранда Прістлі поруч з Енн Гетевей, Емілі Блант та Стенлі Туччі; тизер вийшов 12 листопада 2025-го, з мета-жартами про моду та вік. У листопаді 2025-го анонсовано трилер “Useful Idiots” режисера Джозефа Сідара з Сіґорні Вівер, де дія відбувається в Нью-Йорку та торкається тем влади та маніпуляцій; зйомки стартували в жовтні. Стріп готується до біопіка про Джоні Мітчелл під режисурою Кемерона Кроу (анонс 18 серпня 2025-го), де зіграє саму співачку. Серед інших — голос у “Narnia” Ґрети Ґервіґ (TBA), серіал “The Corrections” за Дж. Френзеном (2026). Меріл продовжує адвокацію: у 2025-му підтримала жіночі права на SAG Awards та волонтерила для UNHCR. Вона насолоджується життям з родиною, часто відвідуючи дітей у Нью-Йорку, та планує більше комедій, кажучи: “Вік — це привілей, а не бар’єр”.