Меріел Хемінгуей

Меріел Хедлі Хемінгуей народилася 22 листопада 1961 року в Мілл-Веллі, штат Каліфорнія, США. Вона виросла в Сан-Веллі, штат Айдахо, де жила спокійним життям підлітка, не пов’язаним із шоу-бізнесом, виконуючи дрібні роботи, як-от нянька. Меріел — онука нобелівського лауреата Ернеста Хемінгуея та його першої дружини Хедлі Річардсон; її батько — Джек Хемінгуей (старший син письменника), мати — Байра Луїза Віттлсі. У неї дві старші сестри: Джоан («Маффет») та Марго («Марго») Хемінгуей, яка стала моделлю та акторкою, але трагічно пішла з життя в 1996 році. Кар’єру в кіно Меріел розпочала в 14 років, дебютувавши разом із сестрою Марго у фільмі «Lipstick» (1976).

Меріел Хемінгуей — американська акторка, яка прославилася ролями в кіно 1970–1980-х років та номінацією на «Оскар». Вона дебютувала в 14 років у фільмі «Lipstick» (1976) разом із сестрою Марго та отримала номінацію на «Золотий глобус» як найкраща нова акторка. Справжній прорив стався з роллю Трейсі в комедійно-драматичному фільмі Вуді Аллена «Мангеттен» (1979), де вона зіграла 17-річну школярку, що романтично пов’язана з набагато старшим чоловіком — роль принесла їй номінацію на «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану. Серед інших відомих робіт — біатлоністка Кріс Кехілл у «Personal Best» (1982) Роберта Тауна, Дороті Страттен у біографічній драмі «Star 80» (1983) Боба Фосса, а також ролі в «Superman IV: The Quest for Peace» (1987), «Deconstructing Harry» (1997) Вуді Аллена, «The Contender» (2000) та серіалах «Civil Wars» (1991–1993, номінація на «Золотий глобус»), «Central Park West». У 2010-х акторка зосередилася на незалежних проектах, документалістиці та книгах про здоров’я. Вона також є авторкою мемуарів та книг про wellness, виступає за психічне здоров’я та знімається в епізодичних ролях.

Меріел Хемінгуей була номінована на «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану за фільм «Мангеттен» (1979) та на BAFTA за найкращу жіночу роль другого плану за ту ж роботу. Вона отримала номінацію на «Золотий глобус» як найкраща нова акторка за «Lipstick» (1976) та ще одну номінацію на «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль у драматичному серіалі за «Civil Wars» (1992). Акторка також здобула гуманітарну нагороду від Сан-Дієго Фільм Фестивалю (2013) за внесок у документальний фільм «Running from Crazy» про сімейну історію психічних розладів. Її фільми, зокрема «Мангеттен», входять до класики американського кіно, але індивідуальних «Оскар» чи «Еммі» вона не має.

Меріел Хемінгуей була одружена двічі. Перший шлюб — з продюсером Стівеном Крісманом (1984–2009), від якого народилися дві доньки: Дрі Хемінгуей (нар. 1987, модель та акторка) та Ленглі Фокс Хемінгуей (нар. 1990, модель та художниця). Після розлучення з 2011 року Меріел у стосунках з Боббі Вільямсом (Bobby Williams), екологічним активістом і коучем; вони разом написали книгу «The WillingWay» та ведуть спільні проекти з wellness. Дівчата Меріел — Дрі та Ленглі — продовжують творчу спадщину: Дрі знімається в незалежному кіно, Ленглі працює моделлю та художницею. Акторка відкрито говорила про сімейну історію суїцидів (дід Ернест, сестра Марго), алкоголізму та психічних розладів, але підкреслює свій шлях до зцілення. Вона живе в Каліфорнії, де керує центром здоров’я та проводить семінари.

Станом на 2026 рік Меріел Хемінгуей 64 роки, і вона давно відійшла від активної акторської кар’єри, фокусуючись на wellness, ментальному здоров’ї та авторській діяльності. Вона є ведучою та виконавчим продюсером документального серіалу «There’s No Place Like OM» (очікується вихід у 2026 році), присвяченого свідомості, медитації та духовності. Меріел регулярно виступає на конференціях, як-от Earthx2026 Congress (квітень 2026), де ділиться досвідом подолання сімейної травми. Вона керує програмами для жінок з відновлення балансу та здоров’я, пише книги («Out Came the Sun», «Finding My Balance») та веде семінари. Акторка живе в Каліфорнії з партнером Боббі Вільямсом, часто з’являється з доньками Дрі та Ленглі на модних подіях (наприклад, Gucci Milan 2025). Вона продовжує адвокатувати психічне здоров’я, особливо після документального фільму «Running from Crazy» (2013). Нових великих акторських ролей не планується, але її класичні роботи («Мангеттен», «Personal Best») залишаються актуальними, а спадщина Хемінгуеїв — темою обговорень.