Мері МакЛауд

Мері Джейн МакЛауд Бетьюн (Mary Jane McLeod Bethune) народилася 10 липня 1875 року в маленькій хатині поблизу Мейсвілля, штат Південна Кароліна, США, як п’ятнадцята з сімнадцяти дітей колишніх рабів Семюеля та Петсі МакЛауд. Її батьки працювали на фермі, вирощували бавовну та рис, а Мері з дитинства допомагала в полі, але одночасно відвідувала місіонерську школу. Завдяки наполегливості та вірі в освіту вона здобула стипендію на навчання в Scotia Seminary for Girls (нині Barber-Scotia College) у Північній Кароліні та Moody Bible Institute в Чикаго. Вона померла 18 травня 1955 року в Дейтона-Біч, штат Флорида, від серцевого нападу у віці 79 років. Її поховали на кампусі заснованого нею коледжу.

Мері МакЛауд Бетьюн — піонерка освіти для афроамериканців, засновниця Daytona Educational and Industrial Training School for Negro Girls (1904), яка згодом стала Bethune-Cookman University — одним з перших вишів для чорних дівчат на сході США. Вона очолювала National Association of Colored Women та заснувала National Council of Negro Women (1935). Була радницею президента Франкліна Д. Рузвельта, входила до його «Чорного кабінету», лобіювала за права чорних у New Deal, працювала директором Negro Affairs у National Youth Administration. Бетьюн боролася за виборче право, проти сегрегації, за доступ до освіти та житла для афроамериканців, заснувала лікарню для чорних та була ключовою фігурою в ранньому русі за громадянські права.

Мері МакЛауд Бетьюн отримала понад 30 почесних докторських ступенів від університетів США. Вона була нагороджена Haitian Medal of Honor and Merit (1949), Spingarn Medal від NAACP (1935), Presidential Medal of Freedom (посмертно, 2011, від Барака Обами). У її честь встановлено статую в Lincoln Park у Вашингтоні (1974, перша статуя афроамериканки на державній землі в столиці), діє Mary McLeod Bethune Council House National Historic Site. Її внесок визнано національним надбанням, а її ім’я носить коледж, школи, парки та меморіали по всій Америці.

Мері МакЛауд була п’ятнадцятою дитиною з сімнадцяти в родині колишніх рабів Семюеля та Петсі МакЛауд, які після емансипації купили невелику ферму. У 1898 році вона вийшла заміж за вчителя Альбертуса Бетьюна, з яким переїхала до Джорджії та Флориди. У 1899 році народився їхній єдиний син Альберт МакЛауд Бетьюн-старший. Шлюб був складним і тривав лише дев’ять років — Альбертус покинув сім’ю в 1907 році, хоча офіційно вони не розлучилися (він помер у 1918 році). Мері виховувала сина самостійно, а він згодом став успішним бізнесменом. Вона не виходила заміж вдруге, присвятивши життя освіті та активізму. Її родинні цінності та християнська віра сильно вплинули на її діяльність.

Мері МакЛауд Бетьюн померла 18 травня 1955 року, але її спадщина жива в 2026 році. Коледж Bethune-Cookman University продовжує працювати як HBCU (історично чорний університет), її статуя в Lincoln Park у Вашингтоні стала символом боротьби за права (оновлена в 2024 році). Mary McLeod Bethune Council House — національний історичний пам’ятник, де проводять виставки та освітні програми. У 2024–2025 роках вийшли нові біографії та документальні фільми про неї, а її ідеї про освіту, рівність та жіноче лідерство залишаються актуальними. Вона вважається однією з матерів сучасного руху за громадянські права, а її цитати надихають покоління активістів. Пам’ять про неї зберігається в школах, музеях та щорічних заходах на її честь.