Мел Брукс

Мел Брукс (справжнє ім’я Мелвін Джеймс Камінський) народився 28 червня 1926 року в Брукліні, Нью-Йорк, США, у бідній єврейській родині вихідців із Російської імперії та Німеччини. Батько, Максиміліан Камінський, помер від туберкульозу нирок, коли Мелу було лише два роки, залишивши матір Кейт (з дому Брукман) з чотирма синами. Мел ріс у Вільямсбурзі, навчався у державних школах, а в 9 років вперше побачив бродвейське шоу, що визначило його долю. Під час Другої світової війни 17-річний Брукс служив у армії США сапером у Європі, розміновував міни та навіть виступав із концертами для солдатів. Після війни він почав кар’єру стендап-коміка в курортних готелях Катскіллських гір (так званий «борщовий пояс»).

Мел Брукс — легендарний американський комедіограф, режисер, сценарист, актор і продюсер, творець культових пародійних фільмів і бродвейських мюзиклів. Він став одним із 20 людей в історії, хто здобув «Велику четвірку» шоу-бізнесу (Еммі, Греммі, Оскар, Тоні). Найвідоміші режисерські роботи: «Продюсери» (1967) — абсурдна комедія про бродвейський мюзикл про Гітлера, «Палаючі сідла» (Blazing Saddles, 1974) — пародія на вестерни, «Молодий Франкенштейн» (Young Frankenstein, 1974), «Космічні яйця» (Spaceballs, 1987), «Робін Гуд: Чоловіки в трико» (Robin Hood: Men in Tights, 1993). У 1960–1970-х роках створив разом із Баком Генрі культовий серіал «Наполегливо переконуйте» (Get Smart). У 2001 році переніс «Продюсерів» на Бродвей як мюзикл — той став найуспішнішим шоу в історії (12 премій Тоні). Також автор мюзиклу «Молодий Франкенштейн» (2007). Його стиль — абсурдний гумор, ломання четвертої стіни, єврейський гумор, пісні та безліч культурних відсилань.

Мел Брукс — один із найтитулованіших комедіантів в історії: «Оскар» за найкращий оригінальний сценарій («Продюсери», 1969), 4 премії «Еммі» (зокрема за серіал Get Smart і спеціальні шоу), «Греммі» за найкращий музичний альбом (The 2000 Year Old Man) і за «Продюсерів», 3 премії Тоні (за мюзикл «Продюсери»), премія Гільдії сценаристів за життєві досягнення, премія AFI за внесок у американську комедію (2013), почесний «Оскар» не було, але він отримав медаль Кеннеді-центру (2009), звання Командора Ордену Мистецтв і літератури Франції, зірку на Голлівудській алеї слави, введений до Зали слави телебачення (1994) та Зали слави американського театру. Є одним із 20 володарів EGOT (Еммі + Греммі + Оскар + Тоні).

Мел Брукс був одружений двічі. Перший шлюб (1953–1962) — з танцівницею Флоренс Баум, від якої має трьох дітей: Стефані, Ніккі та Едді. У 1964 році одружився з актрисою Енн Бенкрофт (зіркою «Випускника»), з якою прожив щасливо 41 років до її смерті від раку у 2005 році. Від цього шлюбу — син Макс Брукс (1972), автор книг «Світова війна Z» та «Посібник із виживання серед зомбі». Онук Генрі Майкл Брукс (2016) — від Макса та його дружини Мішель Круз. Після смерті Енн Брукс більше не одружувався. Станом на 2025 рік у 99-річного Мела четверо дітей, четверо онуків і одна правнучка. Він живе в Лос-Анджелесі, зберігає близькі стосунки з родиною і часто згадує Енн Бенкрофт як любов усього свого життя.

Станом на грудень 2025 року Мелу Бруксу 99 років, і він залишається найстарішим живим лауреатом «Оскара». У 2023 році вийшов довгоочікуваний сиквел «Історія світу: Частина II» — перший за 42 роки — у форматі серіалу на Hulu, де Брукс виступив автором і виконавцем кількох ролей. Проект отримав схвальні відгуки за збереження класичного стилю. У 2024–2025 роках тривають святкування його 75-річчя в шоу-бізнесі: ретроспективи, спеціальні покази та документальний фільм «Mel Brooks: Unwrapped» на HBO Max. Він активно веде Twitter, де жартує про сучасну політику та кіно. У 2025 році виповнюється 60 років від «Весни для Гітлера» (фільм у фільмі «Продюсери»), і планується ювілейне перевидання класики у 4K. Здоров’я Мела, за словами сина Макса, чудове: він ходить без палиці, щодня плаває та жартує, що «ще не готовий до сценарію з ангелами». Брукс продовжує працювати над мемуарами та ідеями нових проєктів, заявляючи: «Я помру або на сцені, або за монтажним столом».