Маттіас Шонартс

Маттіас Шонартс народився 8 грудня 1977 року в Антверпені, Фландрія, Бельгія. Він виріс білінгвально, розмовляючи нідерландською та французькою мовами, а також вільно володіє англійською, яку вивчив, переглядаючи американські фільми. Перші шість років життя провів з бабусю та дідусем по матері в Брюсселі, а згодом чергував час між матір’ю в Антверпені та бабусею в Брюсселі. У дев’ять років, у 1987 році, дебютував на сцені в постановці “Маленького принца” Антуана де Сент-Екзюпері поряд з батьком, який також був режисером, а мати — дизайнером костюмів. Як підліток, займався графіті під псевдонімом “Zenith” і співпрацював з нью-йоркською групою TATS CRU. Близько став професійним футболістом у клубі Beerschot AC, але в 16 років відмовився від цього на користь акторства. У 2013 році зізнався, що є фанатом іспанського клубу FC Barcelona.

Маттіас Шонартс — бельгійський актор, продюсер і графіті-художник, відомий ролями в європейському та голлівудському кіно, де часто втілює складних, інтенсивних персонажів з глибоким психологічним підтекстом. Дебютував у кіно у 13 років у фільмі “Daens” (1992) поряд з батьком, який номінувався на “Оскар” за найкращий іноземний фільм. Прорив стався з роллю Філіпа у фламандському трилері “Loft” (2008), що став найкасовішим бельгійським фільмом. Світова слава прийшла з роллю фермера Джеки Ванмарсенілле у драмі “Бик” (2011), номінованій на “Оскар”, та Алі у “Іржа та кістка” (2012) з Маріон Котіяр, де за останню отримав “Сезар” за найкращого молодого актора. Серед знакових робіт — Ерік Дідс у “Краплі” (2014), Габріель Оук у “Далеко від натовпу божевільних” (2015), Ганс Аксгіль у “Дівчина з портрета” (2015), Вінсент у “Розладі” (2015) про ветерана з ПТСР, Пол у “Великий сплеск” (2015), Роман Коулман у “Мустанг” (2019), де тренує диких коней, та Букер у “Стара гвардія” (2020). Шонартс також продюсував і знявся у короткометражці “Смерть тіні” (2012), номінованій на “Оскар”, та озвучував фламандську версію документального фільму “Шимпанзе” (2013). У 2023 році зіграв головну роль у серіалі “Джанго”, а в 2024-му — Герберта Зубака у мінісеріалі “Режим”. Він знявся в проектах від Томаса Вінтерберга, Терренса Маліка та Девіда О. Рассела, демонструючи версатильність у драмах, трилерах і екшнах. Крім акторства, Шонартс — співвласник кастинг-агенції Hakuna Casting, що фокусується на етнічних меншинах, і готується до режисерського дебюту документальним фільмом “Franky” про друга-бореця ММА.

EFP Shooting Star на Берлінському міжнародному кінофестивалі (2003). Номінація на Golden Nymph за найкращого актора в драматичному серіалі на Monte-Carlo TV Festival за “De smaak van De Keyser” (2009). Перемога у номінації найкращого актора на Flanders Film Awards, New Auteurs Critic’s Prize, Austin Fantastic Fest Next Wave Award, Les Arcs European Film Festival, 2-in-1 International Film Festival Heroes Award, Ostend Film Festival Ensor Award, FIPRESCI Prize за “Бик” (2011–2012). Перемога у номінації найкращого актора на Magritte Award за “Бик” (2012). Перемога на Valladolid International Film Festival за найкращого актора за “Іржа та кістка” (2012). Номінація на найкращого актора від Dublin Film Critics’ Circle (2012). César Award за найкращого молодого актора за “Іржа та кістка” (2013). Номінація на Magritte Award, Lumière Award, Globes de Cristal Award, Chlotrudis Award, Prix Patrick Dewaere, International Cinephile Society Award за “Іржа та кістка” (2013). Перемога на Étoiles d’Or за найкращого новачка та CinEuphoria Award за найкращого міжнародного актора (2013). Ensor Award за видатні досягнення на Ostend Film Festival (2015). Revelation of the Year на Capri Hollywood International Film Festival за “Дівчина з портрета” (2015). Номінація на Prix Patrick Dewaere за “Розлад” (2016). Actor of the Year (2016). Ensor Award за найкращого актора за “Гонщик і ув’язнений” (2018). Номінація на Magritte Award за “Гонщик і ув’язнений” (2018). Номінація на Women Film Critics Circle та Independent Spirit Award за найкращого чоловічого ліду за “Мустанг” (2019–2020). Перемога у номінації найкращого актора (2020). Flemish Television Star (2008), Flemish Film Personality (2011). Кавалер Ордену мистецтв і літератури Франції (2015).

Батьки Маттіаса Шонартса — актор Жульєн Шонартс (1925–2006), відомий як “Марлон Брандо Фландрії”, та Домінік Віче (1953–2016), дизайнерка костюмів, перекладачка і вчителька французької. Батьки не були одружені, тому Маттіас чергував життя між матір’ю в Антверпені та бабусею в Брюсселі, а перші шість років провів з бабусею та дідусем по матері в Брюсселі. По батьковій лінії має фламандське походження, а бабуся по матері — з валлонського Льєжа, що вплинуло на білінгвальність. У нього є старший зведений брат Бруно Шонартс (нар. 1953), юрист за професією, з яким вони підтримують родинні зв’язки. Шонартс має двох сестер — Барбару та Мішель, які також близькі до сім’ї, і часто підкреслює важливість родинних уз, називаючи батька найкращим другом, а матір — найважливішою людиною в житті. Щодо особистого життя, Маттіас надзвичайно приватний і уникає публічних обговорень романтичних стосунків чи шлюбу; немає підтвердженої інформації про дружину чи партнера, хоча його пов’язували з французькою актрисою Марі Жиллен. Стосовно дітей, Шонартс не має публічно відомих нащадків і тримає будь-які сімейні деталі подалі від медіа, фокусуючись на кар’єрі та приватності, щоб уникнути тиску на близьких. Родина значно вплинула на його творчий шлях, з раннього віку залучаючи до театру та кіно, і він дякує за їхню підтримку в переході від футболу до акторства. Загалом, сім’я залишається його опорою, але деталі не розголошуються, підкреслюючи його прагнення до нормального життя попри славу.

Станом на грудень 2025 року Маттіас Шонартс продовжує активну кар’єру, зосередившись на голлівудських блокбастерах та незалежних проектах, попри недавні юридичні проблеми. У грудні 2025-го його засудили в Берінгені до шести місяців ув’язнення, штрафу в 4000 євро та річного заборони на водіння за керування без дійсних прав; вирок оскаржуваний, і реальний термін малоймовірний, але це може вплинути на промо-тур майбутніх фільмів. Нещодавно він завершив зйомки у сиквелі “Стара гвардія 2” (2025) на Netflix, де повернувся до ролі безсмертного Букера поряд з Шарліз Терон, продовження екшн-франшизи з позитивними відгуками на акторську гру. У 2024 році зіграв Герберта Зубака, радника диктатора, у сатиричному мінісеріалі HBO “Режим” з Кейт Вінслет, що принесло номінації на премію Critics’ Choice. Серед поточних робіт — головна роль у французькій драмі “Changer l’eau des fleurs” Жан-П’єра Жоне (Amélie), де він грає садівника цвинтаря з емоційними таємницями, прем’єра очікується в 2026-му. У травні 2025-го приєднався до трилера “Ruin” режисерки Ніккі Каро з Галь Гадот, де втілює німецького солдата в поствоєнній Німеччині, що мстить нацистам; зйомки стартували влітку 2025-го. Шонартс завершив основні зйомки у “Supergirl: Woman of Tomorrow” (2026) для DC Studios, де грає антагоніста Крем з Жовтих Пагорбів протистоячи Міллі Алкок у ролі Супергерл; режисер Крейг Гіллеспі, реліз — літо 2026-го, що стане його дебютом у DCU. Серед майбутніх проектів — роль Святого Петра у біблійній епосі Терренса Маліка “The Way of the Wind” (TBA, постпродакшн з 2019-го), а також “Le Faux Soir” (TBA). Шонартс готується до режисерського дебюту документальним “Franky” про друга-бореця, і продовжує керувати кастинг-агенцією Hakuna Casting. Він балансує кар’єру з приватним життям у Антверпені, займається графіті та футболом, і в інтерв’ю 2025-го висловив інтерес до ролей, що досліджують травму та спокута, надихаючись європейським кіно. Незважаючи на скандал, Шонартс залишається затребуваним актором, зосередженим на різноманітних жанрах від екшену до драми.