Мартін Скорсезе

Мартін Чарльз Скорсезе народився 17 листопада 1942 року в Квінсі, Нью-Йорк, США. Він виростав у італійсько-американській родині з Сицилії, де його батьки, Чарльз Скорсезе та Кетрін Каппа, працювали в текстильній промисловості Манхеттена. Через астму в дитинстві Мартін не міг грати в спорт, тому проводив час за переглядом фільмів у кінотеатрах з батьками та старшим братом Френком, що розпалило його пристрасть до кіно. Скорсезе навчався в Нью-Йоркському університеті (NYU), де здобув ступені бакалавра та магістра з кінематографа, спочатку мріючи стати священником.

Мартін Скорсезе — американський режисер, продюсер, сценарист та актор, один з ключових представників “Нового Голлівуду”, відомий динамічним стилем, темами насильства, спокути та ідентичності в гангстерських драмах та біографіях. Його кар’єра розпочалася короткометражками в NYU, а дебютний повнометражний фільм “Хто стукає в мої двері?” (1967) приніс увагу на фестивалях; прорив стався з “Міські вулиці” (Mean Streets, 1973) про італійсько-американську молодь у Нью-Йорку з Гарві Кейтелем та Робертом Де Ніро. Світова слава прийшла з психологічною драмою “Водій таксі” (Taxi Driver, 1976) з Робертом Де Ніро як ветераном, що бореться з урбаністичним хаосом, за яку фільм отримав Palme d’Or у Каннах. Серед найвідоміших проектів — боксерська біографія “Гнівний Бик” (Raging Bull, 1980) з Де Ніро, гангстерські епоси “Хороші хлопці” (Goodfellas, 1990) та “Казино” (Casino, 1995), історична драма “Банди Нью-Йорка” (Gangs of New York, 2002) з Леонардо ДіКапріо, “Відступник” (The Departed, 2006) та “Вовк з Волл-стріт” (The Wolf of Wall Street, 2013). Скорсезе також зняв документальні фільми, як “Італійці в Америці” (1974) про своїх батьків, “Останній вальс” (The Last Waltz, 1978) про The Band, та епічні драми “Острів проклятих” (Shutter Island, 2010), “Г’юго” (Hugo, 2011), “Ірландець” (The Irishman, 2019) та “Вбивці квітів місяця” (Killers of the Flower Moon, 2023) з ДіКапріо та Ліллі Гладстоун. Він співпрацював з акторами Де Ніро (9 фільмів), ДіКапріо (6 фільмів) та редакторкою Тельмою Шунмейкер, а його стрічки загалом зібрали мільярди доларів і вплинули на сучасне кіно. Скорсезе заснував The Film Foundation для збереження фільмів і викладав у NYU, роблячи його іконою кінематографа.

Мартін Скорсезе є володарем премії “Оскар” за найкращого режисера за “Відступник” (2006), з 10 номінаціями в цій категорії (більше, ніж у будь-якого живого режисера), плюс номінації за “Народжений 4 липня” (1989), “Гнівний Бик” (1980), “Останній король Шотландії” (2018) та інші. Він має три “Золотих глоби” за режисуру (“Банди Нью-Йорка”, 2002; “Відступник”; “Вовк з Волл-стріт”, 2013), чотири BAFTA, три “Еммі” (за “Boardwalk Empire” та документальні проекти) та Grammy за саундтрек. Серед досягнень — Palme d’Or за “Водій таксі” (1976) на Каннах, Срібний Лев за “Хороші хлопці” (1990) на Венеції, Золотий Лев за внесок (1995), AFI Life Achievement Award (1997), DGA Lifetime Achievement (2003) та Почесний “Оскар” (2025). Його фільми номіновані на “Оскар” за найкращий фільм 10 разів, включаючи “Гнівний Бик”, “Ірландець” та “Вбивці квітів місяця”; актори з його стрічок здобули 28 номінацій на “Оскар”. Скорсезе включений до списку 100 найвпливовіших людей Time (2005), Legion of Honour (Франція, 2005) та Cecil B. DeMille Award (2010).

Батьки Мартіна Скорсезе — Чарльз Скорсезе (1913–1993, пресувальник одягу в текстильній промисловості) та Кетрін Каппа Скорсезе (1912–1997, швачка), сицилійські іммігранти з Поліззі-Дженероза та Чімінни; вони часто знімалися в епізодах його фільмів, як “Хороші хлопці”, і надихнули документальний “Італійці в Америці” (1974). Скорсезе близький з родиною: його старший брат Френк (нар. 1936) поділяв любов до кіно, а батьки брали його в кінотеатри через астму, формуючи його світогляд. Він має трьох дочок від різних шлюбів: старша Кетрін “Кеті” Скорсезе (нар. 7 грудня 1965) від першої дружини Ларайн Марі Бреннан (одружені 1965–1971, однокурсниця з NYU), яка працює акторкою та продюсеркою, знімалася в “Казино” та “Ірландці”. Друга дочка Доменіка Кемерон-Скорсезе (нар. 6 вересня 1976) від письменниці Джулії Кемерон (одружені 1976–1977), акторка, знімалася в “Вікторії” (2007) та “Дитячі ігри” (2019), виросла в творчому середовищі. Наймолодша Франческа Скорсезе (нар. 16 листопада 1999) від нинішньої дружини Гелен Морріс (книжковий редактор, одружені з 1999), акторка та тіктокерка, знімалася в “Відступнику”, “Г’юго”, “The Aviator” та серіалі “Ми — ті, хто ми є” (2020), живе поруч з батьками в Манхеттені. Скорсезе має п’ять шлюбів: після Бреннан — акторка Ізабелла Росселліні (1979–1982), продюсерка Барбара Де Фіни (1985–1991), з якою зняв “Хороші хлопці” та “Казино”; дочки близькі, часто з’являються разом на прем’єрах, надихаючи його на творчість. Він зазначає, що дочки — його “музи”, і родина підтримує його католицькі та культурні корені, балансуючи публічне життя з приватністю.

Станом на листопад 2025 року Мартін Скорсезе, якому виповнилося 83, активно готується до зйомок свого наступного фільму “Що відбувається вночі” (What Happens at Night) — адаптації роману Пітера Камерона про примарну історію, де головні ролі зіграють Леонардо ДіКапріо та Дженніфер Лоуренс; виробництво стартує в січні 2026 під Apple Original Films та Studiocanal, з Патріком Марбером за сценарієм. Нещодавно, у вересні 2025, Скорсезе відвідав Венеційкий фестиваль, де прем’єрував “Еддінгтон” Арі Астера (камео), і поділився в інтерв’ю Variety, що цей проект — його пріоритет, натхненний темами втрати та надприродного, з першим спільним фільмом з Лоуренс. Він також розвиває гангстерську драму в Гаваях 1960–1970-х (“Гавайські Хороші хлопці”), натхненну реальною історією мафіозного боса, з Двейном Джонсоном, ДіКапріо та Емілі Блант у ролях; Disney/20th Century Studios виграли права в лютому 2025, сценарій Еріка Рота готовий, зйомки можливі в 2026. Скорсезе продовжує продюсерство: у листопаді 2025 вийшов документальний “Трилліон” про емпатію до тварин (виконавчий продюсер), а Apple TV+ анонсувала “Home” за Марілін Робінсон з ДіКапріо в головній ролі (березень 2025). Біопік Френка Сінатри з Томом Голландом та Ріаном Ґослінґом відкладено через розбіжності, але Скорсезе сподівається на 2027; аналогічно “Життя Ісуса” за Шусаку Ендо з Ендрю Ґарфілдом (другий про Ісуса після “Останнього спокуси”, 1988) у розробці з Кентом Джонсом. Серед інших — “The Wager” за Девідом Ґранном (корабельна катастрофа, з ДіКапріо, але вагається через вік та зйомки на воді) та “The Devil in the White City” (серіал/фільм про серійного вбивцю, відроджено в 2025 на Hulu з Кіану Рівзом). Скорсезе керує The Film Foundation, відновивши понад 1000 стрічок, і в жовтні 2025 отримав нагороду за збереження кіно в Нью-Йорку; його статки сягають 200 мільйонів доларів. Він балансує проекти з родиною, подорожуючи з Гелен та Франческою, і планує “фінальний” гангстерський фільм з Де Ніро та Пескі перед завершенням кар’єри, наголошуючи: “Бог дасть сили та гроші”.