Мартін Ландау

Мартін Ландау народився 20 червня 1928 року в Брукліні, Нью-Йорк, у родині єврейських емігрантів з Австрії. У віці 17 років він почав працювати карикатуристом у газеті Daily News, проте невдовзі вирішив присвятити себе акторству. Він став одним із небагатьох, кого прийняли до престижної Акторської студії Лі Страсберга того ж року, що й Стіва Макквіна.

Мартін Ландау здобув світову славу завдяки ролі майстра перевтілень Ролліна Ганда в серіалі «Місія нездійсненна», за яку він отримав кілька номінацій на Еммі. Глядачі також пам’ятають його за участю у класичному трилері Альфреда Гічкока «На північ через північний захід». Проте справжнім тріумфом його пізньої кар’єри став образ Бели Лугоші у байопіку Тіма Бертона «Ед Вуд». Протягом десятиліть він залишався одним із найшанованіших викладачів акторської майстерності, очолюючи голлівудську філію Акторської студії.

Найвищим визнанням таланту актора стала премія «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану у фільмі «Ед Вуд». За цю ж роль він отримав «Золотий глобус» та премію Гільдії кіноакторів США. Загалом у його колекції три «Золотих глобуси» та численні нагороди від асоціацій кінокритиків Нью-Йорка та Лос-Анджелеса. Також він був удостоєний іменної зірки на Голлівудській алеї слави за внесок у кіноіндустрію.

Мартін протягом 36 років був одружений зі своєю колегою по серіалу «Місія нездійсненна» Барбарою Бейн, з якою вони виховали двох доньок. Його старша донька Сьюзан стала успішним продюсером та кастинг-директором, а молодша, Джульєт Ландау, пішла стопами батьків і стала відомою акторкою. Попри розлучення у 1993 році, Мартін і Барбара зберігали професійні та дружні стосунки протягом усього життя. Родина завжди була для нього джерелом натхнення, а доньки часто згадували його як неймовірно ерудованого та люблячого батька. Актор пішов із життя у 2017 році в оточенні близьких, залишивши по собі величезну творчу спадщину.

Наприкінці свого життя Мартін Ландау залишався надзвичайно активним, знімаючись у фільмах до останніх місяців. Однією з його останніх видатних робіт стала роль у драмі Атома Егояна «Пам’ятати» (Remember). Навіть у поважному віці він продовжував викладати акторську майстерність, вважаючи своїм обов’язком передавати знання молодим поколінням. Його філософія гри, заснована на глибокому психологізмі, продовжує жити в роботах його численних учнів. Останнім фільмом за його участю стала стрічка «The Last Poker Game», що вийшла на екрани вже після його смерті.