Марк Захаров

Марк Анатолійович Захаров народився 13 жовтня 1933 року в Москві, СРСР (при народженні — Ширинкін). Його батько Анатолій Ширинкін був викладачем, мати — також педагогом. Дитинство пройшло в складні роки, батько зазнав репресій. У 1955 році закінчив акторський факультет ГІТІСу (курс І. М. Раєвського). Почав кар’єру як актор у Пермському театрі, потім перейшов до режисури. З 1973 року — художній керівник Московського театру імені Ленком, де створив легендарні вистави. Помер 28 вересня 2019 року в Москві від двосторонньої пневмонії у віці 85 років, похований на Новодівичому кладовищі.

Марк Захаров — видатний радянський і російський режисер театру та кіно, сценарист, один із найяскравіших майстрів фантастичної притчі та сатиричної комедії. У кіно прославився фільмами «Звичайне диво» (1978), «Той самий Мюнхгаузен» (1979), «12 стільців» (1971), «Формула кохання» (1984), «Вбити дракона» (1988). У театрі «Ленком» поставив легендарні рок-опери та вистави: «Юнона і Авось», «Оптимістична трагедія», «Королівські ігри», «Поминальна молитва». Його стиль — поєднання іронії, філософії, музичності та гострої соціальної сатири, що робило твори актуальними в будь-яку епоху.

Марк Захаров — Народний артист СРСР (1991), лауреат Державної премії СРСР (1982), премії «Золотий орел» (2014), ордена «За заслуги перед Вітчизною» всіх ступенів. Отримав численні театральні та кінопремії, включно з нагородами за внесок у культуру. Його фільми та вистави визнані класикою радянського та російського мистецтва.

Марк Захаров був одружений з Ніною Лапшинською (актриса та режисерка, померла 2014 року). У шлюбі народилася донька Олександра Захарова (актриса, режисерка, працювала в «Ленкомі»). Після смерті дружини тримав особисте життя приватним. Походив з інтелігентної родини, де батьки були педагогами. Його донька продовжує творчу династію, займаючись режисурою та акторством.

Марк Захаров пішов з життя 28 вересня 2019 року. Його театр «Ленком» продовжує працювати, зберігаючи постановки та традиції, закладені ним. Фільми регулярно транслюються, особливо новорічні класики на кшталт «Звичайного дива» та «Формули кохання». Пам’ять про режисера вшановується ретроспективами, документальними стрічками та ювілейними заходами. У 2033 році виповниться 100 років від дня народження — очікуються великі заходи та видання. Творчість Захарова залишається важливою частиною культурної спадщини, символом інтелектуальної сатири та гуманізму в радянському та пострадянському мистецтві.