Марія Бруні

Марія Бруні народилася 1987 року в Маріуполі, Донецька область, Україна. Вона виросла в творчій родині: мати — художниця, батько — робітник і співак у церковному хорі. З дитинства проявляла інтерес до мистецтва, у 2004 році вступила до Маріупольського ліцею мистецтв, плануючи стати співачкою. Згодом переїхала до Києва, де вступила до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого (КНУТКіТ), факультет телебачення, клас Павла Богомазова. Закінчила навчання в 2009 році та почала акторську кар’єру. Зріст акторки — близько 165 см, вона вільно володіє українською, російською та англійською мовами.

Марія Бруні — українська акторка театру і кіно, сценаристка, драматургиня та режисерка, відома своєю багатогранністю та внеском у сучасний український театр. Дебютувала в театрі в 2009 році в Київському академічному молодому театрі (Київський ТYuТ), де працювала до 2017 року, зігравши понад 20 ролей у виставах на кшталт “Гамлет” чи “Кайдашева сім’я”. Згодом приєдналася до Одеського академічного театру драматичного комедії імені В. Василька та Wild Theatre у Києві, де брала участь у експериментальних постановках. У кіно відома ролями в українських фільмах, таких як “Гніздо” (2021), де зіграла ключову героїню, та короткометражках “Stranger” (2019) і “Rival” (2020). Як драматургиня та режисерка, у 2024 році представила виставу “Зачинені кімнати” на Malta Festival у Познані, Польща, де виступила авторкою, режисеркою та акторкою. Бруні активно займається сценарною роботою для телебачення, фокусуючись на темах жіночої ідентичності та війни. Її творчість відзначається емоційною глибиною та соціальною спрямованістю, що робить її однією з перспективних фігур українського культурного фронту.

– Номінація на премію “Київська пектораль” за найкращу жіночу роль у драмі (2015) за виставу в Київському ТYuТ.
– Спеціальна відзнака від Malta Festival за інноваційний підхід у театрі (2024) за “Зачинені кімнати”.
– Премія молодих акторів від Українського театрального союзу (2012) за дебютну роль.
– Номінація на “Золоту дзиґу” за найкращу акторку другого плану (2022) за “Гніздо”.
Крім того, Бруні відома волонтерською діяльністю: під час повномасштабного вторгнення організовувала благодійні театральні перформанси для підтримки ЗСУ, зібравши кошти на гуманітарну допомогу.

Марія Бруні походить з творчої сім’ї: мати — професійна художниця, яка надихала дочку на мистецтво, а батько — робітник на заводі, але з пристрастю до музики, співаючи в церковному хорі Маріуполя. Деталі про братів чи сестер не розголошуються, але акторка часто згадує близькі родинні зв’язки, які допомогли пережити переїзд до Києва в юності. Станом на 2025 рік Марія не одружена і не має дітей, фокусуючись на кар’єрі та волонтерстві. У інтерв’ю для Sestry.eu (2024) вона поділилася, що після початку війни родина з Маріуполя евакуювалася, і нині мати живе з нею в Києві, допомагаючи в театральних проектах. Бруні уникає публічності в особистому житті, але підкреслює роль матері як головної опори та джерела натхнення для ролей про жіночу силу. Ходили чутки про роман з колегою-актором з Wild Theatre, але вони не підтверджені. Акторка наголошує на важливості сімейних традицій, як-от спільне співання церковних гімнів, і планує присвятити майбутню виставу бабусі з Приазов’я. Наразі родина об’єднана війною, і Марія активно підтримує близьких, займаючись волонтерством.

Станом на грудень 2025 року Марія Бруні продовжує активну творчу та волонтерську діяльність, базуючись у Києві попри виклики війни. Вона готується до прем’єри нової вистави “Гніздо” у Wild Theatre (план на весну 2026), де знову виступить як акторка та драматургиня, досліджуючи теми дому та еміграції. У 2025 році Бруні завершила зйомки в українському серіалі “Невидимий батальйон 2” для Netflix, де зіграла волонтерку-аеророзвідницю, натхненну реальними подіями. Як режисерка, вона проводить воркшопи для молодих акторів у Польщі та Україні, фінансуючи їх через гранти від ЄС. Акторка веде Instagram (@mariabruni_ua), де ділиться бекстейджем, мотиваційними постами та закликами до донатів на ЗСУ, маючи понад 50 тисяч підписників. Серед поточних проектів — сценарій для документального фільму про приазовських греків (випуск 2026) та участь у благодійному турі “Театр за свободу” по Європі. Бруні планує розширити кар’єру на міжнародний ринок, знімаючись у спільному українсько-польському фільмі про війну. Вона наголошує на балансі між мистецтвом і допомогою армії, мріючи про повоєнну Україну з сильним театром. У вільний час займається йогою та малюванням з матір’ю, плануючи сімейну поїздку до Польщі в 2026.