Малгожата Браунек

Малгожата Браунек народилася 30 січня 1947 року в Шамотулах, Польща. Вона закінчила Академію театральних мистецтв імені Людвіка Сольського у Варшаві в 1969 році. Браунек була однією з найяскравіших польських акторок свого покоління, відома ролями в авторському кіно та співпрацею з провідними режисерами. У пізні роки вона активно практикувала та викладала дзен-буддизм, а також займалася волонтерською діяльністю в хоспісі для онкохворих. Акторка пішла з життя 23 червня 2014 року у Варшаві від ускладнень раку яєчників у віці 67 років.

Малгожата Браунек — польська акторка театру і кіно. Вона знялася в понад 30 фільмах, серед яких «Третя частина ночі» (1971), «Диявол» (1972), «Потоп» (1974), «Лялька» (1978) та «Тюльпани» (2004). Акторка часто працювала з чоловіком Анджеєм Жулавським на початку кар’єри. Після перерви в 1980-х роках вона повернулася в кіно 2004 року і отримала визнання за роль у фільмі «Тюльпани». Браунек також була відома як практикуючий і вчитель дзен-буддизму (Малгося Джихо Браунек Роші).

Малгожата Браунек отримала Польську кінопремію (Орли) за найкращу жіночу роль другого плану за роботу у фільмі «Тюльпани» (2004). Її акторська майстерність відзначалася також іншими польськими кінонагородами та фестивалями.

Малгожата Браунек була тричі одружена. Перший шлюб — з актором Янушем Гуттнером (розлучилася 1971 року). Другий — з режисером Анджеєм Жулавським (1971–1976), від якого народила сина Ксавері Жулавського, відомого режисера і продюсера. Третій шлюб — з Анджеєм Краєвським, від якого народила доньку Оріну Краєвську (1987). Акторка рідко говорила про особисте життя, присвячуючи багато часу духовній практиці та родині. Після смерті її поховали на Євангельсько-аугсбурзькому цвинтарі у Варшаві.

Малгожата Браунек пішла з життя 23 червня 2014 року у Варшаві. Її спадщина продовжує жити в польському кіно та духовній спільноті. Фонд імені Малгосі Браунек «Be», заснований після її смерті, продовжує роботу в галузі онкології, освіти та підтримки хворих, натхненний її філософією. Фільми з її участю регулярно демонструються на ретроспективах польського кіно, а її внесок у дзен-буддизм в Польщі пам’ятають учні та послідовники. У 2025–2026 роках її роботи згадуються в контексті польської кінокласики та фестивалів.