Макс фон Сюдов

Макс фон Сюдов (справжнє ім’я Карл Адольф фон Сюдов) народився 10 квітня 1929 року в Лунді, Швеція, в аристократичній родині . Його батько був відомим професором етнології, а мати — баронесою та шкільною вчителькою . Після закінчення школи та служби в армії він навчався у Королівському драматичному театрі в Стокгольмі з 1948 по 1951 рік . Ще під час навчання він дебютував у кіно у фільмі режисера Альфа Шеберга «Просто мати» (1949) . Справжній прорив у кар’єрі стався після знайомства з Інгмаром Бергманом у 1955 році, коли актор переїхав до Мальме . Він прожив довге та плідне життя, помер 8 березня 2020 року у Франції у віці 90 років .

Макс фон Сюдов — шведський та французький актор, який став легендою світового кіно завдяки співпраці з Інгмаром Бергманом, у 13 фільмах якого він зіграв . Його найвідоміша роль лицаря Антоніуса Блока, який грає в шахи зі Смертю у фільмі «Сьома печатка» (1957), стала іконою кінематографа . Він також знявся у бергманівських шедеврах «Дівоче джерело», «Крізь тьмяне скло», «Причастя», «Година вовка» та «Сором» . У 1965 році він дебютував у Голлівуді, зігравши Ісуса Христа в епопеї «Найвеличніша історія, яку коли-небудь розповідали» . Всесвітню славу йому принесли ролі отцра Мерріна у фільмі жахів «Екзорцист» (1973), лиходія Мінга у «Флеш Гордоні» (1980) та короля Осрика у «Конані-варварі» (1982) . Пізніше він знімався у таких визначних стрічках, як «Робін Гуд» (2010), «Таємничий острів» (2010) та «Зоряні війни: Пробудження Сили» (2015) . Його унікальність полягала в тому, що він однаково переконливо грав як святих, так і демонічних лиходіїв, і був єдиним актором, який зіграв і Ісуса, і диявола .

Макс фон Сюдов двічі номінувався на премію «Оскар»: як найкращий актор за роль у фільмі «Пелле-завойовник» (1987) та як найкращий актор другого плану за стрічку «Моторошно голосно та надзвичайно близько» (2011) . Він також отримав численні міжнародні нагороди: приз за найкращу чоловічу роль на Венеційському кінофестивалі за фільм «Польот орла» (1982), нагороду Токійського кінофестивалю за «Мовчазний дотик» (1992) та почесну «Золоту пальмову гілку» на Каннському кінофестивалі (2004) . Його роботи були відзначені преміями Боділ, Ґульдбаґґе та Роберт у Скандинавії . За досягнення в кар’єрі він отримав почесні нагороди на кінофестивалях у Сан-Себастьяні (2006) та від Лос-Анджелеської спілки кінокритиків (2017) . Також він був удостоєний звання командора французького Ордену Мистецтв та літератури та кавалера Ордену Почесного легіону .

Макс фон Сюдов народився в інтелігентній родині: його батько Карл Вільгельм фон Сюдов був професором етнології, а мати, баронеса Марія Маргарета Раппе, працювала вчителькою . У 1951 році він одружився з акторкою Крістіною Олін, з якою прожив 28 років . У цьому шлюбі народилося двоє синів, Клас та Генрік, які також обрали акторську професію . Після розлучення з Крістіною у 1979 році актор тривалий час жив сам . 1997 року він одружився вдруге з французькою продюсеркою та режисеркою Катрін Бреле, з якою також мав двох синів, Івана та Седріка . З Катрін він прожив до самої смерті, осівши у Франції та отримавши французьке громадянство у 2002 році . Таким чином, Макс фон Сюдов виховав чотирьох синів, двоє з яких пішли його стопами.

Макс фон Сюдов пішов з життя 8 березня 2020 року у віці 90 років у своєму домі в Провансі, Франція . До останніх років він продовжував активно зніматися. У 2016 році він з’явився в культовому серіалі «Гра престолів» у ролі Триокого ворона, за що отримав номінацію на премію «Еммі» . Однією з його останніх робіт у кіно стала роль у фільмі «Курськ» (2018) про загибель російського підводного човна . На момент смерті він мав взяти участь у зйомках біографічного фільму «Бах» про Йоганна Себастьяна Баха . Макс фон Сюдов залишив по собі величну спадщину з понад 150 ролей у кіно та на телебаченні різними мовами, назавжди вписавши своє ім’я в історію світового кінематографа .