Луїс Бунюель

Луїс Бунюель Портолес народився 22 лютого 1900 року в Каланді, Арагон, Іспанія, як найстарший з семи дітей у заможній родині землевласника. Виріс у релігійному середовищі єзуїтської школи в Сарагосі, але відкинув релігію та став переконаним атеїстом і симпатиком комунізму. Навчався в Мадридському університеті (філософія та ентомологія), де подружився з Федеріко Гарсія Лоркою та Сальвадором Далі. У 1925 році переїхав до Парижа, де вивчав кіно та став ключовою фігурою сюрреалізму. Працював у Франції, Мексиці та Іспанії, відмовився від іспанського громадянства в 1949 році та прийняв мексиканське. Помер 29 липня 1983 року в Мехіко від раку печінки та підшлункової залози.

Луїс Бунюель — піонер сюрреалістичного кіно, один з найвпливовіших режисерів XX століття. Дебютував шедеврами «Андалузький пес» (1929, з Далі) та «Золотий вік» (1930), що викликали скандали та цензуру. У Мексиці знімав комерційні фільми, але зберігав сюрреалістичний стиль. Найвідоміші пізні роботи: «Віридіана» (1961), «Екзорцист ангел» (1962), «Денна красуня» (1967), «Молочний шлях» (1969), «Дискретна принада буржуазії» (1972), «Привид свободи» (1974), «Цей темний об’єкт бажання» (1977). Теми: критика буржуазії, релігії, еротизму, жорстокості та абсурду. Його фільми поєднують чорний гумор, антиклерикалізм та сюрреалістичні образи.

Луїс Бунюель отримав Почесного Золотого лева Венеційського кінофестивалю (1982), Національну премію Іспанії за мистецтво (1977), Почесну згадку FIPRESCI на Берлінале (1969). Був номінований на Оскар (за іноземний фільм: «Віридіана», «Дискретна принада буржуазії» тощо), але перемоги не мав. Номінований на Нобелівську премію з літератури (1968, 1972). Його роботи регулярно входять до списків найкращих фільмів усіх часів.

Луїс Бунюель одружився 1934 року з Жанною Рукер (французькою актрисою та моделлю), з якою прожив до смерті. У пари народилося двоє синів: Хуан Луїс Бунюель (режисер, 1934) та Рафаель Бунюель (монтажер, 1939). Онук Дієго Бунюель — документаліст. Родина була близькою, але Бунюель тримав особисте життя відносно приватним, фокусуючись на творчості. Батьки: батько Леонардо (землевласник, помер рано), мати — релігійна жінка.

Луїс Бунюель помер 29 липня 1983 року в Мехіко. Його останній фільм — «Цей темний об’єкт бажання» (1977). Посмертно вийшов документальний фільм «La novia de medianoche» (1997, як продюсер). Спадщина живе: його фільми реставруються, виходять у ретроспективах, адаптуються (наприклад, мюзикл «Here We Are» за мотивами «Екзорциста ангела» та «Дискретної принади буржуазії», 2023). Документальні стрічки про нього («The Life and Times of Don Luis Buñuel», 1984) та автобіографія «My Last Sigh» (1982) залишаються ключовими джерелами. Його вплив на сучасне кіно (від сюрреалізму до чорного гумору) величезний, фільми входять до топів найкращих усіх часів.