Лоуренс Олів’є

Лоуренс Керр Олів’є, барон Олів’є з Брайтона, народився 22 травня 1907 року в місті Доркінг, графство Суррей, Велика Британія. Він був молодшим з трьох дітей у суворій англіканській родині: батько — священик, мати померла, коли Лоуренсу було 12 років. З 9 років грав у шкільних шекспірівських постановках у Всехсвятській школі в Лондоні. У 1924 році вступив до Центральної школи драматичного мистецтва. Вже в юності його вважали вундеркіндом театру.

Лоуренс Олів’є — один з найвидатніших акторів XX століття, майстер театру, кіно та телебачення, режисер і продюсер. Вважається найкращим виконавцем Шекспіра свого часу: грав Гамлета, Річарда III, Генріха V, Отелло, Короля Ліра. Заснував Національний театр Великої Британії (1963) і був його першим художнім керівником. У кіно прославився ролями в «Грозовому перевалі» (1939), «Ребекка» (1940), «Генріх V» (1944, також режисер), «Гамлет» (1948, режисер і виконавець головної ролі), «Річард III» (1955), «Спартак» (1960, Кранк). Останні ролі — у «Марафонці» (1976) та «Хлопцях з Бразилії» (1978). Його стиль — поєднання класичної техніки та емоційної глибини — став еталоном акторської майстерності.

– «Оскар» за найкращий фільм і найкращу чоловічу роль («Гамлет», 1948).
– Почесний «Оскар» за життєві досягнення (1979).
– 2 «Золотих глобуса» та 5 премій BAFTA.
– 10 премій «Тоні» (театральний аналог «Оскара») та численні театральні нагороди.
– Лицарський титул (1947), довічний перство (1970), Орден Заслуг (1981).
– Театральна премія імені Лоуренса Олів’є (з 1976 року) — головна театральна нагорода Великої Британії.

Лоуренс Олів’є був одружений тричі. Перший шлюб — з акторкою Джилл Есмонд (1930–1940), від якого народився син Таркін (1936). Другий — з акторкою Вів’єн Лі (1940–1960), один із найскандальніших шлюбів Голлівуду через її біполярний розлад. Третій шлюб — з акторкою Джоан Плоурайт (1961 — до смерті Олів’є), від якого народилися син Річард (1961) та дві доньки: Тамі (1963) і Джулі-Кейт (1966). У пізні роки жив із Джоан у Сассексі, де виховував молодших дітей. Олів’є мав складні стосунки з старшим сином Таркіном, але був люблячим батьком для дітей від третього шлюбу.

Лоуренс Олів’є помер **11 липня 1989 року** у віці 82 років від ниркової недостатності та ускладнень після хвороби Паркінсона. Станом на грудень 2025 року його спадщина продовжує жити: фільми «Гамлет», «Генріх V» та «Річард III» регулярно перевидаються в 4K та показуються на фестивалях. Театральна премія його імені щорічно вручається в Лондоні. Національний театр Великої Британії зберігає його архіви та постановки. У 2024–2025 роках згадували ювілеї його фільмів та вистав. Олів’є досі вважається еталоном акторської майстерності, його техніка вивчається в драматичних школах усього світу.