Людмила Гурченко

Людмила Гурченко народилася 12 листопада 1935 року в Харкові, в родині музикантів Марка Гавриловича Ґурченка та Олени Олександрівни Симонової-Ґурченко. До початку війни жила в однокімнатній квартирі в центрі міста. Під час окупації Харкова виступала для німецьких солдатів, щоб допомогти родині. Після війни навчалася в музичній школі, а в 1953 році вступила до ВДІКу в Москві. Померла 30 березня 2011 року в Москві.

Людмила Гурченко – легендарна радянська та російська актриса театру й кіно, естрадна співачка, режисерка та письменниця, народна артистка СРСР. Прославилася роллю Лєни Крилової в комедії «Карнавальна ніч» (1956), яка стала новорічною класикою. Знімалася в понад 90 фільмах, серед найвідоміших: «Дівчина з гітарою», «Вокзал для двох», «Любов і голуби», «Сибіріада», «Люба жінка механіка Гаврилова». Була майстринею музичних і драматичних ролей, випустила альбоми пісень, ставила спектаклі та написала автобіографічні книги. Її персонажі стали символами епохи.

– Народна артистка СРСР (1983)
– Народна артистка РРФСР (1977)
– Заслужена артистка РРФСР (1969)
– Державна премія РРФСР ім. братів Васильєвих (1976)
– Державна премія Російської Федерації (1994)
– Орден «За заслуги перед Вітчизною» II, III та IV ступенів
– Орден Трудового Червоного Прапора (1981)
– Приз за найкращу жіночу роль на МКФ у Манілі (1982)
– Почесний громадянин Харкова

Батько — Марк Гаврилович Ґурченко, музикант-баяніст. Мати — Олена Олександрівна Симонова-Ґурченко, помічниця в організації концертів. Ґурчєнко була одружена п’ять разів: перший чоловік — Василь Ординський (короткий шлюб), другий — Борис Андронікашвілі (син від цього шлюбу — дочка Марія, 1959–2017), третій — Олександр Фадєєв (усиновлений син письменника), четвертий — Йосип Кобзон (1967–1970), п’ятий — Костянтин Купервейс (цивільний шлюб 18 років), шостий — Сергій Сенін (з 1991 до смерті актриси). Від дочки Марії мала онуку Олену та онука Марка (помер 1998 року від передозування). Відносини з дочкою були складними, з перервами в спілкуванні.

Людміла Ґурчєнко померла 30 березня 2011 року в Москві у віці 75 років від тромбоемболії легеневої артерії (ускладнення після перелому шийки стегна). Похована на Новодівичому цвинтарі. Її спадщина живе в фільмах, які регулярно показують по телебаченню, особливо новорічні. Вийшов біографічний серіал «Людміла Ґурчєнко» (2015) з Юлією Пересильд у головній ролі. В Харкові названа вулиця на її честь, встановлені меморіальні дошки. Книги та пісні перевидаються, а образ актриси залишається іконою радянського та російського кінематографа. У 2020-х роках її згадують у документальних фільмах і ювілейних програмах.