Лєонід Куравльов

Леонід В’ячеславович Куравльов народився 8 жовтня 1936 року в Москві, в родині слюсаря авіазаводу В’ячеслава Яковича та перукарки Валентини Дмитрівни. У 1941 році матір безпідставно вислали на Північ, і Леонід кілька років жив з нею в селищі Зашеєк біля озера Імандра в Мурманській області. Після війни родина повернулася до Москви, де він погано вчився в школі, особливо точні науки. У 1955 році вступив до ВДІКу на курс Бориса Бібікова, який закінчив у 1960 році. Цей період став початком його блискучої акторської кар’єри.

Леонід Куравльов — легендарний радянський і російський актор театру та кіно, народний артист РРФСР, який зіграв понад 200 ролей. Він прославився характерними ролями простих, але яскравих людей: Афоня Борщов у комедії “Афоня” (1975), Жорж Милославський у “Іван Васильович змінює професію” (1973), Шура Балаганов у “Золоте теля” (1968), Хома Брут у “Вій” (1967), Копчений у “Місце зустрічі змінити не можна” (1979). Співпрацював з режисерами Леонідом Гайдаєм, Георгієм Данелія, Василем Шукшиним, Татьяною Ліозновою. Актор Театру-студії кіноактора (1960–1992), вів телепрограми про книги. Його ролі стали класикою радянського кіно, поєднуючи гумор, драму та народний характер.

Леонід Куравльов отримав звання Заслуженого артиста РРФСР (1965) та Народного артиста РРФСР (1976). Нагороджений орденом “За заслуги перед Вітчизною” IV ступеня (2012), знаком ордена св. Олександра Невського “За труды и Отечество” (2006). Його фільми здобували призи на фестивалях, а внесок у кіно відзначений численними згадками в документальних стрічках та ретроспективах.

Батько — В’ячеслав Якович Куравльов (1909–1979), слюсар, мати — Валентина Дмитрівна (1916–1993), перукарка, яку сталінські репресії вислали. Леонід був єдиною дитиною в родині. З 1960 року одружений з Ніною Василівною Куравльовою (1939–2012), яку зустрів у 16 років на ковзанці; шлюб тривав понад 50 років до її смерті. У подружжя двоє дітей: дочка Катерина (нар. 1962, актриса, закінчила Щукінське училище) та син Василь (нар. 1978, лікар). Після смерті дружини Леонід В’ячеславович жив з дочкою, вів замкнутий спосіб життя. Сім’я була головним у його житті, він часто говорив про любов до дружини як основу свого щастя.

Леонід Куравльов помер 30 січня 2022 року в Москві у віці 85 років від ускладнень пневмонії та серцевої недостатності, провівши останні дні в хоспісі. Станом на грудень 2025 року його спадщина продовжує жити через регулярні покази класичних фільмів на телебаченні та стримінгових платформах. У 2025 році відбулися ретроспективи до річниць його ролей, згадки в документальних програмах про радянське кіно. Фільми як “Афоня”, “Іван Васильович змінює професію” та “Місце зустрічі змінити не можна” залишаються культовими, надихаючи нові покоління. Пам’ять про актора вшановують фанати та колеги, його ролі — еталон народного гумору та драми в російському кінематографі.