Ліам Нісон

Ліам Нісон народився 7 червня 1952 року в Баллімена, графство Антрім, Північна Ірландія.
Він виростав у католицькій родині з чотирьох братів і сестер, де батько Бернард працював шкільним доглядачем, а мати Кетрін — кухаркою.
З раннього віку Нісон захопився боксом, ставши юніорським чемпіоном Ольстера, і займався різними роботами, як-от водієм вантажівки та оператором вилкового навантажувача на пивоварні Guinness.
Його дитинство пройшло в напруженому релігійному середовищі Північної Ірландії, де католицьке походження робило його “громадянином другого класу”, що вплинуло на його погляди.

Ліам Нісон — ірландський актор, який здобув визнання за ролі в драмах, історичних епосах та екшнах, демонструючи харизму менторів, героїв та антигероїв.
Його кар’єра розпочалася в театрі та британському кіно з ролей у “Excalibur” (1981) як Ґавейн та “The Mission” (1986) як священик, а прорив стався з “Schindler’s List” (1993) Стівена Спілберґа як Оскар Шиндлер, що принесло номінацію на “Оскар”.
Світова популярність прийшла з ролями Квай-Ґон Джинна у “Star Wars: Episode I – The Phantom Menace” (1999), Альфреда Кінсі в “Kinsey” (2004) та менторів у “Batman Begins” (2005) як Рас аль Ґул та “The Chronicles of Narnia” (2005–2010) як голос Азлана.
Він став іконою екшну з франшизою “Taken” (2008–2014) як Браян Міллз, екс-агент ЦРУ, що рятує доньку, запустивши серію “taken-стилю” фільмів як “Unknown” (2011), “The Grey” (2011), “Non-Stop” (2014) та “The Commuter” (2018).
Інші відомі проекти включають “Gangs of New York” (2002) Мартіна Скорсезе, “Kingdom of Heaven” (2005), “Clash of the Titans” (2010), “The Ice Road” (2021) та його сіквел “The Ice Road 2” (2025).
На телебаченні — роль у “Derry Girls” (2022) та голос у “Atlanta” (2022); його фільми зібрали понад 11,7 млрд доларів у прокаті.
Нісон також відомий театральними ролями, як Джон Проктор у “The Crucible” (2002) на Бродвеї.

Ліам Нісон номінований на “Оскар” за найкращу чоловічу роль у “Schindler’s List” (1994), а також на BAFTA та три “Золотих глобуси” за ролі у “Schindler’s List”, “Kinsey” (2005) та “Michael Collins” (1997).
Він є володарем Volpi Cup за найкращого актора на Венеційському фестивалю за “Michael Collins” (1996), Independent Spirit Award за найкращого режисера у “Rushmore” (1999) та двох Tony Awards номінацій за “Anna Christie” (1993) та “The Crucible” (2002).
Серед досягнень — Grammy Award за найкращий альбом для дітей (“The Chronicles of Narnia”), MTV Movie Award за найкращий поєдинок у “Star Wars” (2000) та OBE (Officer of the Order of the British Empire) у 2000 році за внесок у драму.
У 2016 році отримав IFTA Outstanding Contribution to Cinema Award, Desert Palm Achievement Award (2005) та включення до списку 100 найвпливовіших людей Time.
Його внесок у кіно відзначено зіркою на Голлівудській алеї слави та AFI Life Achievement Award.

Батьки Ліама Нісона — Бернард “Барні” Нісон (1920–2008, шкільний доглядач католицької школи в Баллімена) та Кетрін “Кітті” Нісон (уроджена Браун, 1918–1988, кухарка з Ватерфорду), які виростили чотирьох синів у католицькій родині з ірландським корінням.
Бернард і Кітті одружилися в 1940-х і жили скромно, надихаючи Ліама на стійкість; мати померла від раку, а батько — від серцевого нападу.
У Ліама троє братів: старший Шон (інженер), Шерідан та Брендан (власник пабу), з якими він близький, часто згадуючи їхню підтримку в ранній кар’єрі.
Дружина Ліама — акторка Наташа Річардсон (1963–2009), з якою познайомився в 1993 на Бродвеї в “Anna Christie”; вони почали зустрічатися одразу, одружилися 3 липня 1994 в Монтгомері, Нью-Йорк, і жили між Нью-Йорком та Мон-Трембланом.
Пара усиновлювала дітей з різних країн: старший син Мішель Річард Антоніо Нісон (нар. 22 червня 1995 в Дубліні, актор, змінив прізвище на Річардсон на честь матері, знявся з батьком у “Cold Pursuit” 2019) та молодший Деніел Джек Нісон (нар. 27 серпня 1996 в Нью-Йорку, актор і DJ, знявся в “Made in Italy” 2020).
Наташа померла 18 березня 2009 від травми голови після лижного нещасного випадку в Квебеку, залишивши Ліама вдовцем у 56 років; він присвятив їй ролі в “Five Minutes of Heaven” (2009).
Станом на 2025, Ліам не має партнерки, але влітку 2025 з’явилися чутки про роман з Памелою Андерсон під час зйомок “The Naked Gun”, але це було PR; він фокусується на синах, які живуть у Нью-Йорку, і часто подорожує з ними, підкреслюючи, що родина — його головна підтримка після втрати.

Станом на листопад 2025 року Ліам Нісон завершив зйомки у комедії “The Naked Gun” (прем’єра 1 серпня 2025), де грає Френка Дребина-молодшого, сина легендарного детектива, поряд з Памелою Андерсон; фільм зібрав понад 500 млн доларів і став прощанням з екшном, з похвалою за гумор.
Нещодавно, у листопаді 2025, вийшов сіквел “The Ice Road 2: Road to the Sky” на Netflix, де Нісон повертається як водій-рятівник Майк МакКей, борючись з корпоративною змовою в Арктиці; стрічка продовжує успіх оригіналу 2021.
Він також знявся в драматичному трилері “Cold Storage” за Девідом Коппом, де грає вченого, що стикається з вірусом у лабораторії; прем’єра на SXSW у березні 2025, реліз восени 2025 на Hulu.
Нісон готується до ролі у воєнній драмі “Thug” режисера Таріка Салеха як кореспондента BBC Чарлі Джонсона в Конго; зйомки стартували влітку 2025, прем’єра очікується в 2026.
У 2025 він озвучив персонажа у анімаційному “Spellbound” на Netflix (вихід у листопаді), де грає короля, і з’явився в епізоді “Derry Girls” спін-оффу.
Крім того, Нісон планує завершити екшн-кар’єру до кінця 2025, як оголосив у жовтні, фокусуючись на драмах, і готується до біопіку “The Revenger” (2026) як мстивий ветеран.
Серед бізнесу — інвестиції в ірландські благодійні проекти та підтримка католицьких ініціатив; його статки сягають 250 млн доларів.
Майбутні плани включають “Run All Night 2” (2026) з Джумою Коллет-Серрою та можливе повернення до театру; Нісон балансує кар’єру з родиною, подорожуючи з синами Мішелем і Деніелом, і планує більше ролей менторів, натхненних втратою дружини.