Лі Ґрант

Лі Ґрант (справжнє ім’я — Ліова Хескл Розенталь) народилася 31 жовтня 1925 року в Мангеттені, Нью-Йорк, США. Вона була єдиною дитиною в сім’ї єврейських іммігрантів: мати Вітія (уроджена Хескл) працювала вихователькою та моделлю, батько Абрахам Розенталь — викладачем і ріелтором. Її батько мав румунсько-єврейське походження, а мати була іммігранткою з Росії. З дитинства Ліова проявила талант до сценічного мистецтва: вже в 4 роки дебютувала на сцені Метрополітен-опера в Нью-Йорку. У підлітковому віці вона навчалася в Neighborhood Playhouse School of the Theatre у Санфорда Мейснера та здобула стипендію. Точний рік народження довгий час приховувала, але публічні дані та її власні заяви підтверджують 1925 рік.

Лі Ґрант — американська актриса, режисерка-документалістка та продюсерка з кар’єрою понад 80 років. Вона стала відомою завдяки ролям у кіно та на телебаченні, зокрема дебютом у фільмі «Детективна історія» (1951), за який отримала номінацію на «Оскар». Через внесення до чорного списку Голлівуду (1952–1964) через відмову свідчити проти чоловіка під час маккартизму вона втратила понад 10 років кар’єри. Після повернення знялася в класичних стрічках: «На півдні спекотно» (1967), «Господар» (1970), «Шампунь» (1975), за який отримала «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану. Також відома роллю в серіалі «Пейтон-Плейс» (Еммі) та фільмах «Плавання проклятих» (1976). З 1970-х активно займалася режисурою документальних фільмів про соціальні проблеми, серед яких «Down and Out in America» (1986, «Оскар» за найкращий документальний фільм). Вона стала однією з перших жінок, яка здобула премію Гільдії режисерів Америки.

Премія «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану — «Шампунь» (1976).
Премія «Оскар» за найкращий документальний фільм — «Down and Out in America» (1986).
Дві премії «Еммі» — за роль у «Пейтон-Плейс» (1966) та телевізійний фільм «The Neon Ceiling» (1971).
Премія Гільдії режисерів Америки (перша жінка-лауреатка).
Номінації на «Оскар» за ролі в «Детективна історія» (1952), «Господар» (1971), «Плавання проклятих» (1977).
Номінації на «Золотий глобус» (5 разів).
Приз за найкращу жіночу роль на Каннському кінофестивалі (1952).
Obie Award за театральну роботу в п’єсі «The Maids» (1963).

Батьки — Вітія Хескл (вихователька та модель, російсько-єврейського походження) та Абрахам Розенталь (викладач і ріелтор, румунсько-єврейського походження). Перший шлюб — з драматургом Арнольдом Маноффом (одружилися в 1950-х), який також був у чорному списку. У цьому шлюбі народилася донька Діна Манофф (1956), яка стала актрисою (відома за роллю в серіалі «Порожнє гніздо»). Шлюб завершився розлученням після смерті Арнольда в 1965 році. Другий шлюб — з продюсером та сценаристом Джозефом Файєрстоуном (з 1962 року, хоча деякі джерела вказують пізнішу дату). У шлюбі з ним народилася донька Дженніфер Файєрстоун. Лі Ґрант має трьох онуків від доньки Діни: Дешілл (1997), Олівер (2002) та Десі (2002). Вона була близькою до обох дочок і часто згадувала їх у мемуарах та інтерв’ю. Родина підтримувала її під час важких періодів чорного списку та подальшої кар’єри.

Лі Ґрант жива станом на 2026 рік і святкувала 100-річчя 31 жовтня 2025 року. Вона залишається активною як актриса, режисерка та громадська діячка, хоча здебільшого зосереджена на інтерв’ю, ретроспективах та публічних виступах. У 2024–2025 роках її фільми (як акторські, так і режисерські) демонструвалися на ретроспективах у Film Forum (Нью-Йорк) та AFI Silver Theatre, включно з відновленими версіями «Tell Me a Riddle», «The Stronger» та «Down and Out in America». Вона дала інтерв’ю для документального серіалу «The Thread» про чорний список та свою кар’єру. Лі Ґрант продовжує виступати проти цензури та політичних переслідувань (зокрема коментувала події у Флориді 2025 року). Її мемуари «I Said Yes to Everything» (2014) залишаються важливим джерелом про Голлівуд. Вона веде активний Instagram, де ділиться думками про кіно, активізм та життя. Як одна з останніх живих свідків епохи чорного списку, вона продовжує бути голосом пам’яті та стійкості в американському кіно.