Леонардо ДіКапріо

Леонардо Вільгельм ДіКапріо народився 11 листопада 1974 року в Лос-Анджелесі, Каліфорнія, США. Його мати, Ірмелін Інденбіркен, народилася в Німеччині під час бомбардування у Другій світовій війні в укритті та працювала юридичним секретарем, а батько, Джордж ДіКапріо, американець італійсько-німецького походження, був художником коміксів, дистриб’ютором підземних коміксів і зображений у серії American Splendor. Батьки познайомилися в коледжі та переїхали до Лос-Анджелеса, де розлучилися незабаром після народження сина, але Джордж залишився близьким до Леонардо, надихаючи його на творчість. Ім’я Леонардо дали через те, що мати відчула перші поштовхи дитини, дивлячись на картину Леонардо да Вінчі в музеї Уффіці у Флоренції. У дитинстві Леонардо провів час у Німеччині з бабусею та дідусем по матері, вивчивши німецьку мову, і рано проявив акторські здібності, знімаючись у комерційних роликах з п’яти років.

Леонардо ДіКапріо — американський актор і продюсер, відомий ролями в біографічних і періодичних фільмах, а також активною екологічною діяльністю. Прорив стався з роллю Арні в драмі “Що гризе Ґілберта Ґрейп” (1993), де він зіграв хлопчика з інтелектуальними вадами, що принесло номінацію на “Оскар” у 19 років. Світова слава прийшла з “Ромео + Джульєтта” (1996) База Лурмана та романтичною драмою “Титанік” (1997) Джеймса Камерона навпроти Кейт Вінслет, де його роль Джека Доусона зробила фільм найкасовішим на той час (понад 2,2 млрд дол.), а його — ідолом підлітків. Серед знакових проектів — “Пляж” (2000), “Гангстер” (2002) і “Авантюрист” (2002) Стівена Спілберга, “Авіатор” (2004) Мартіна Скорсезе як Говард Г’юз, “Кривавий діамант” (2006) та “Віддані” (2006). У 2010-х блищав у “Острові проклятих” і “Початок” (обидва 2010) Крістофера Нолана, “Вовк з Волл-стріт” (2013), “Виживший” (2015), де виграв “Оскар”, “Одного разу… у Голлівуді” (2019) Квентіна Тарантіно та “Вбивці квіткової місяця” (2023) Скорсезе. ДіКапріо заснував продакшн-компанію Appian Way Productions, яка створила багато його фільмів, і Leonardo DiCaprio Foundation для захисту довкілля; його проекти зібрали понад 7 млрд дол. у прокаті.

Леонардо ДіКапріо виграв “Оскар” за найкращу чоловічу роль у “Вижившому” (2015), BAFTA за найкращу чоловічу роль у тому ж фільмі, три “Золоті глобуса”: за “Вовка з Волл-стріт” (2013) як найкращу роль у комедії/мюзиклі, за “Авіатора” (2004) та “Вижившого” (2015) як найкращу драматичну роль. Серед номінацій — шість на “Оскар” (включаючи “Що гризе Ґілберта Ґрейп” 1993, “Авіатор”, “Кривавий діамант” 2006, “Вовк з Волл-стріт”), чотири BAFTA, дев’ять SAG Awards з перемогою за “Виживший”. Інші досягнення: Srebrni medvjed за найкращу роль у “Ромео + Джульєтта” (1997) на Берлінале, MTV Movie Award за “Титанік” (1997), AACTA за “Великий Ґетсбі” (2013), зірка на Голлівудській алеї слави (2013), Time 100 (2008, 2016). У 2025 році номінований на “Золотий глобус” за “Вбивці квіткової місяця” та визнаний одним з найвпливовіших у екології.

Батьки Леонардо — Ірмелін Інденбіркен (нар. 1943), німецька іммігрантка, яка пережила війну в укритті та померла в 2025 році, та Джордж ДіКапріо (нар. 1943), художник коміксів італійсько-німецького походження, який розлучився з дружиною незабаром після народження сина, але залишився близьким, надихаючи на кар’єру. У Леонардо є зведений брат Адам Фаррар від батька, з яким були напружені відносини в юності через наркотики, але зараз Адам має дочку Норманді, з якою Леонардо близький і бере на шопінг. Бабуся по матері Гелен Інденбіркен (нар. в Україні за помилковими чутками, але німецька) та дід Вільгельм вплинули на дитинство в Німеччині. Леонардо не одружений і не має біологічних дітей, попри чутки про усиновлення африканської дівчинки в 2007 (це була лише спонсорська допомога через SOS Children’s Villages). Серед партнерок — Бріджит Гілл з 15 років, Джисела Бундхен (2000–2005), Бар Рафаелі (2005–2011), Тоні Гаррн (2013–2014), Келлі Роелр (2017–2022), Каміла Морроне (2017–2023), Джіджі Хадід (2022–2023) та Вітторія Черетті (2023–2025), з якою розлучився через її бажання сім’ї; Леонардо неодноразово казав, що не планує дітей через екологічні занепокоєння. Близький з дітьми друга Тобі Магуайра (Отіс і Лія), ріже їм їжу та ходить на сімейні заходи, називаючи їх “вибраною сім’єю”.

Станом на листопад 2025 року Леонардо ДіКапріо, якому 51 рік, активно займається акторством, продюсуванням та екологічною активністю після успіху “Вбивць квіткового місяця” (2023), балансуючи кар’єру з приватним життям без дітей. Він продовжує Leonardo DiCaprio Foundation, пожертвувавши мільйони на захист океанів, боротьбу з кліматичними змінами та відновлення після землетрусів (наприклад, 1 млн дол. на Гаїті в 2010); у червні 2025 брав участь у порятунку чоловіка в морі біля Сент-Бартс, а в липні критикували за фінансування готелю в Ізраїлі під час конфлікту. У листопаді 2025 вийшов екшн-трилер “Одна битва за одною” (One Battle After Another) Пола Томаса Андерсона з Шоном Пенном, Бенісіо дель Торо та Регіною Холл, де ДіКапріо грає екс-революціонера, що рятує дочку від корумпованого офіцера; бюджет 175 млн дол., зібрано 202 млн, зйомки в Сакраменто, прем’єра 26 вересня 2025 у VistaVision, номінації на “Оскар” за акторську гру та режисуру. Серед майбутніх проектів — біографічна драма “Рузвельт” (Roosevelt) Мартіна Скорсезе як Теодор Рузвельт, зйомки 2026, реліз 2027 від Paramount; біопік “Джим Джонс” (Jim Jones) про лідера культу 1970-х, сценарист Скотт Розенберг, Amazon MGM, пре-продакшн; “Диявол у Білому місті” (The Devil in the White City) як Генрі Говард Холмс, Hulu, розробка з 2015; “Evel Knievel” з Адріеном Броуді про каскадера, фокус на стрибку Snake River Canyon; “Heat 2” Майкла Манна як детектив Вінсент Ганна, зйомки 2026, реліз 2027. ДіКапріо тренується, вивчає ролі (включаючи німецьку для “Рузвельта”), насолоджується приватністю з друзями як Тобі Магуайр, і підкреслює: “Я зосереджений на змінах у світі, а не на особистому”.