Ладж Лі

Ладж Лі народився 19 березня 1980 року в Парижі, Франція (за деякими джерелами вказується 3 січня 1978 року). Його батьки — з Малі (етнічна група фульбе), батько працював прибиральником (éboueur) у мерії Парижа, мати — домогосподарка; у батька було 13 дітей. Він прибув до Франції немовлям і виріс у кварталі Боске (Bosquets) у Монфермей (Montfermeil), передмісті Парижа, де живе досі. З юності знімав короткометражки та документальні фільми разом з друзями з колективу Kourtrajmé (Kim Chapiron, Romain Gavras, JR). Він самоучка в кіно, починав з акторства та короткого метру в 1997 році. Його творчість часто натхненна соціальними проблемами банльє (передмість), поліцейським насильством та життям іммігрантів. На 2026 рік йому 45–48 років (залежно від дати народження).

Ладж Лі прославився дебютним повнометражним фільмом “Les Misérables” (2019) — соціальною драмою про напругу між поліцією та молоддю в Монфермей, натхненною реальними подіями 2005 року та книгою Віктора Гюго. Фільм отримав Приз журі в Каннах, номінацію на Оскар за найкращий іноземний фільм та став хітом. Раніше він зняв короткометражку “Les Misérables” (2017), яка лягла в основу повнометражної версії, та документальні роботи. Він також режисерував “Les Indésirables” (2023, раніше відомий як Bâtiment 5) — драму про знесення житла в передмісті та боротьбу мешканців. Серед інших робіт — короткометражки з Kourtrajmé, “À voix haute: La Force de la parole” (2017). Його стиль — реалістичний, соціально гострий, з фокусом на життя банльє, расизм та поліцейське насильство. Він часто виступає за зміни через кіно та представляє голос маргіналізованих спільнот.

Ладж Лі виграв Приз журі Каннського кінофестивалю за “Les Misérables” (2019). Фільм номінувався на Оскар за найкращий міжнародний художній фільм, Золотий глобус, BAFTA та інші. Він отримав номінації на César Awards за найкращий дебют та найкращий фільм. Його короткометражка “Les Misérables” (2017) виграла призи на фестивалях. Визнання за внесок у французьке незалежне кіно та соціальну тематику, зокрема як представник “нової хвилі” кіно банльє. Його роботи часто входять до списків найкращих фільмів року та отримують фестивальні нагороди.

Ладж Лі виріс у великій родині — батько мав 13 дітей від різних шлюбів, мати — домогосподарка. Він живе в Монфермей з дружиною та трьома дітьми (двоє синів і донька або подібна конфігурація за джерелами). Його дружина та діти згадуються в інтерв’ю як частина життя в тому ж будинку (Bâtiment 5), який знесли, що стало темою його фільму “Les Indésirables”. Деталі про ім’я дружини чи дітей не публікуються широко — він веде приватне сімейне життя. Родина іммігрантів з Малі вплинула на його творчість, фокусуючись на темах ідентичності та боротьби в передмістях. Він підкреслює, що залишається в Монфермей, бо “це його дім” з сім’єю та корінням.

На 2026 рік Ладж Лі (45 років) продовжує працювати режисером та сценаристом. Він завершує або готує “Dumas: Black Devil” (“Dumas – Diable Noir”, постпродакшн у 2026 році) — історичний фільм про Олександра Дюма-батька. Він планує третю частину трилогії про Монфермей після “Les Misérables” та “Les Indésirables” (Bâtiment 5). Він бере участь у фестивалях (наприклад, IFFR 2026) та є членом журі (раніше в Каннах). Живе в Монфермей, активно говорить про соціальні проблеми через кіно. Його проєкти виробляє Srab Films. Він продовжує просувати незалежне кіно з фокусом на банльє та іммігрантські історії. Його спадщина — як одного з найвпливовіших режисерів сучасного французького кіно, що висвітлює реалії передмість.