Костянтин Єршов

Костянтин Володимирович Єршов народився 11 липня 1935 року в Челябінську, Російська РФСР, СРСР (нині Росія). У 1958 році він закінчив філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Згодом пройшов навчання на Вищих курсах сценаристів і режисерів у Москві. Більшу частину творчого життя Костянтин Єршов прожив і працював в Україні, ставши членом Спілки кінематографістів України. Він поєднував акторську гру з режисурою та сценарною роботою.

Костянтин Єршов — український актор, режисер і сценарист радянської доби. Найбільшу популярність йому принесла співрежисура культового фільму жахів «Вій» (1967) за мотивами повісті Миколи Гоголя (спільно з Георгієм Кропачовим). Серед інших робіт — акторські ролі у фільмах «За двома зайцями», «Спадкоємці», «День Ангела», «Вечір на Івана Купала», а також режисерські стрічки «Степанова пам’ять» (1977), «Грачi» (1983), «Кожного вечора після роботи» (1974) та «Жінки жартують всерйоз» (1981).

Костянтин Єршов не отримав престижних міжнародних нагород на кшталт Оскара. Його внесок у радянське та українське кіно відзначався участю в престижних проєктах студії «Мосфільм» та Київської кіностудії, а також визнанням глядачів і колег у жанрі фантастики та екранізацій класики. Значних персональних премій у відкритому доступі не зафіксовано.

Костянтин Єршов народився в родині службовців. Детальна інформація про батьків, дружину чи дітей у публічних джерелах практично відсутня. Особисте життя режисера і актора залишалося поза увагою преси. Він помер 28 грудня 1984 року в Києві у віці 49 років від серцевого нападу. Даних про нащадків чи близьких родичів немає у відкритих біографіях.

Костянтин Єршов помер 28 грудня 1984 року в Києві. Його фільми, особливо «Вій», продовжують жити в культурній пам’яті. Стрічка регулярно реставрується, видається на Blu-ray і показується на міжнародних фестивалях жахів. У 2020-х роках «Вій» згадується як один з перших радянських горорів і важливий елемент української кінокласики. Сучасні глядачі відкривають для себе творчість Єршова через цифрові платформи та ретроспективи. Нових проєктів немає, оскільки режисера вже давно немає серед живих.