Коста-Ґаврас

Константінос Ґаврас (Коста-Ґаврас) народився 12 лютого 1933 року в Лутракі, Греція, у родині лівого політика та адвоката. У 1949 році через громадянську війну в Греції та переслідування лівих його батько був ув’язнений, що сильно вплинуло на світогляд майбутнього режисера. У 19 років Коста емігрував до Парижа, де вивчав літературу в Сорбонні, а потім кіно в IDHEC (Інститут вищих кінематографічних студій). Він отримав французьке громадянство в 1968 році та став одним з найвідоміших режисерів політичного кіно у світі. Станом на 2026 рік йому 92 роки, він живий і проживає в Парижі.

Коста-Ґаврас — класик політичного трилера та соціально-критичного кіно. Його фільми часто базуються на реальних подіях і розкривають теми диктатури, корупції, расизму та несправедливості. Найвідоміші роботи: «Z» (1969) про вбивство грецького політика, «Визнання» (1970) про сталінські репресії, «Державний переворот» (1973) про переворот в Чилі, «Зниклий» (1982) про зникнення в Аргентині, «Місісісіпі у вогні» (1988) про боротьбу за громадянські права в США, «Амін» (2007) про диктатора Уганди, «Капітал» (2012) про фінансову корупцію та «Люди, яких не існує» (2019). Він знімав фільми французькою, англійською, іспанською та грецькою мовами, співпрацюючи з Жаном-Луї Трентіньяном, Ів Монтаном, Джессікою Ланж, Діаною Кітон та іншими.

Коста-Ґаврас — лауреат премії «Оскар» за найкращий іноземний фільм за «Z» (1970). Фільм також отримав «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю (1969) та приз BAFTA. Він двічі отримував «Золоту пальмову гілку» як голова журі (1983, 2019). Має «Золотого ведмедя» Берлінале за внесок у кіно (1990), премію Сезар за найкращу режисуру («Випадковий президент», 1998), премію «Люм’єр» за життєві досягнення (2013), Орден Почесного легіону (командор), почесні докторські ступені та численні міжнародні нагороди. Його фільми вважаються класикою політичного кіно та входять до списків найкращих стрічок про тоталітаризм.

Коста-Ґаврас був одружений з франко-мексиканською акторкою та режисеркою Мішель Рей (Michèle Ray-Gavras) з 1968 року до її смерті в 2019 році. У шлюбі народилися троє дітей: син Роман Ґаврас (нар. 1981) — відомий режисер кліпів і фільму «Наші дні» (2010), дочка Александра Ґаврас (нар. 1975) — журналістка та письменниця, та син Еван Ґаврас. Після смерті дружини Коста живе сам, але підтримує близькі стосунки з дітьми та онуками. Його родина тісно пов’язана з мистецтвом і політикою: син Роман продовжує традицію соціально-критичного кіно, а дочка пише про сучасні політичні події.

Станом на 2026 рік Коста-Ґаврас живий (92 роки) і проживає в Парижі. Останній його фільм — «Люди, яких не існує» (Adults in the Room, 2019) про грецьку фінансову кризу. Після 2019 року він не знімає нових повнометражних стрічок, але активно бере участь у фестивалях, дає інтерв’ю та очолює журі. Його фільми регулярно переглядаються та перевидаються: «Z» і «Зниклий» вважаються еталонними політичними трилерами, а ретроспективи проводяться по всьому світу. У 2023–2025 роках вийшли документальні фільми та книги про нього, підкреслюючи його внесок у боротьбу за права людини через кіно. Коста-Ґаврас залишається символом ангажованого мистецтва, а його спадщина надихає нові покоління режисерів, які знімають про соціальну несправедливість.