Корнель Мундруцо

Корнель Мундруцо народився 3 квітня 1975 року в місті Гедьолльо (Gödöllő), Угорщина. Це передмістя Будапешта, відоме своїм палацом королеви Сісі та ботанічним садом. Він виріс у звичайній родині та з юності цікавився мистецтвом, театром і кіно. У 1998 році закінчив Угорську академію театру та кіно (University of Theatre and Film Arts) як актор, а в 2003 році — як режисер кіно та телебачення. Того ж року заснував продакшн-компанію Proton Cinema разом з постійною співавторкою Вікторією Петраньї та пізніше з дружиною Ката Вебер. З 1996 року активно працює в кіно та театрі, поєднуючи незалежне європейське кіно з театральними постановками.

Корнель Мундруцо відомий як один з провідних сучасних угорських режисерів, чиї фільми часто торкаються соціальних тем сучасної Угорщини, міграції, травм минулого та людських криз. Його проривним фільмом став “Білий бог” (White God, 2014), який виграв приз Un Certain Regard на Каннському фестивалі та розповідає про бунт собак проти людей. Серед інших знакових робіт — “Приємні дні” (Pleasant Days, 2002, Срібний леопард у Локарно), “Йоганна” (Johanna, 2005, оперна адаптація), “Місяць Юпітера” (Jupiter’s Moon, 2017), “Еволюція” (Evolution, 2021) та англомовний дебют “Шматки жінки” (Pieces of a Woman, 2020) з Ванесою Кірбі, що приніс їй номінацію на Оскар. Він також активно ставить опери та театральні вистави в Європі, включаючи “Лоенгрін” у Баварській опері. Його стиль — суміш реалізму, метафорики та соціальної критики.

Корнель Мундруцо отримав приз Un Certain Regard на 67-му Каннському фестивалі за фільм “Білий бог” (2014). Його дебютний повнометражний фільм “Приємні дні” (2002) здобув Срібного леопарда в Локарно. “Шматки жінки” (2020) принесли Ванессі Кірбі Кубок Вольпі за найкращу жіночу роль у Венеції та номінацію на Оскар і BAFTA. Фільми регулярно відзначалися на фестивалях у Каннах, Санденсі, Берліні та інших. Він також отримував премії за театральні постановки в Європі та визнання як один з ключових режисерів “угорської нової хвилі”.

Корнель Мундруцо одружений з угорською сценаристкою та драматургинею Ката Вебер (Kata Wéber), з якою познайомився близько 2000 року під час навчання в університеті, коли вона була акторкою. Вони є постійними творчими партнерами: Ката пише сценарії до більшості його фільмів, включаючи “Шматки жінки”, “Еволюцію” та “At the Sea”. Подружжя пережило викидень, що стало особистим натхненням для фільму “Шматки жінки”. У них є дочка. Про батьків чи інших родичів Корнеля публічно мало інформації — він народився в звичайній угорській родині без зв’язку з мистецтвом. Ката Вебер походить з родини, чиї батьки пережили Голокост, що вплинуло на деякі їхні спільні роботи. Вони зберігають приватність, рідко обговорюючи сім’ю в інтерв’ю.

Станом на 2026 рік Корнель Мундруцо продовжує активно працювати як режисер кіно та театру, переважно за кордоном через політичні обставини в Угорщині (він згадує, що з 2017–2018 років фактично “в чорному списку” щодо державного фінансування). Його останній фільм “At the Sea” (2026) з Емі Адамс у головній ролі прем’єрувався в конкурсній програмі Берлінського кінофестивалю (Berlinale) у лютому 2026 року — це історія про жінку середнього віку, яка відновлюється після кризи залежності та втрати ідентичності, з елементами танцю та метафорики. Фільм є частиною неофіційної трилогії про кризи в житті жінки (після “Шматків жінки” та перед “A Place To Be” з Еллен Берстін і Памелою Андерсон). Він також розвиває проєкт “The Revolution According to Kamo” про молодого Сталіна. Корнель продовжує постановки в Європі (опера, театр), співпрацює з Proton Cinema та міжнародними продюсерами. Живе переважно за кордоном, фокусуючись на незалежному кіно та театрі. Майбутні плани включають завершення трилогії та нові театральні проєкти.