Клінт Іствуд

Клінтон Іствуд-молодший (англ. Clinton Eastwood Jr.) народився 31 травня 1930 року в Сан-Франциско, штат Каліфорнія, США.
Під час Великої депресії його родина часто переїжджала узбережжям Тихого океану через роботу батька, а згодом оселилася в заможному районі П’єдмонта.
У дитинстві Клінта через велику вагу при народженні (понад 5 кг) прозвали «Самсоном».
Він навчався в технічній школі Окленда, служив в армії США як інструктор з плавання, а після демобілізації почав кар’єру в кіно з маленьких ролей.

Клінт Іствуд — легендарний американський актор, кінорежисер, продюсер і композитор, ікона вестернів та один із найвпливовіших кінематографістів XX–XXI століть.
Всесвітню славу йому принесла роль «Людини без імені» у «доларовій трилогії» Серджо Леоне: «За жменю доларів» (1964), «За кілька доларів більше» (1965) та «Хороший, поганий, злий» (1966).
Не менш культовою стала серія фільмів про «Брудного Гаррі» — жорсткого поліцейського Гаррі Каллагана (1971–1988).
Як режисер Іствуд здобув визнання фільмами «Непрощений» (1992) та «Малятко на мільйон доларів» (2004), які принесли йому «Оскари» за найкращий фільм і найкращу режисуру.
Серед пізніх робіт — «Таємниця річки» (2003), «Листи з Іводзіми» (2006), «Снайпер» (2014), «Саллі» (2016), «Наркокур’єр» (2018) та «Juror #2» (2024).
Він зняв понад 40 фільмів, зіграв у понад 60 і вважається символом американського кіно та «останньої живої легендою Голлівуду».

Клінт Іствуд — один із найбільш нагороджених кінематографістів в історії:
– 4 «Оскари» (2 за найкращий фільм і 2 за найкращу режисуру: «Непрощений» та «Малятко на мільйон доларів») + Почесний «Оскар» Ірвінга Тальберга (1995).
– 11 номінацій на «Оскар» як режисер, продюсер і актор.
– 4 «Золоті глобуси» за режисуру + Почесний «Золотий глобус» імені Сесіля Б. ДеМілля (1988).
– 2 «Золоті леви» Венеційського кінофестивалю за життєві досягнення (2000) та спеціальний приз (2002).
– Кавалер Ордену Почесного легіону (Франція, 2007), Командор Ордену Мистецтв і літератури (Франція, 1994).
– Премія AFI за життєві досягнення (1996), премія Гільдії режисерів США за життєві досягнення (2006, 2025).
– Національна медаль мистецтв США (2009) та десятки інших нагород від критиків і фестивалів (Канни, BAFTA тощо).

Клінт Іствуд народився в родині Клінтона Іствуда-старшого (продавець облігацій, пізніше менеджер) та Рут Вуд (домогосподарка, потім працівниця IBM).
У нього є молодша сестра Джин. Батьки виховували дітей у протестантському дусі.
Іствуд був одружений двічі: з 1953 по 1984 рік — з Меггі Джонсон (двоє дітей: син Кайл і дочка Елісон); з 1996 по 2014 рік — з Діною Руїс (дочка Морган).
У Клінта восьмеро визнаних дітей від шести жінок: Лорі (1954, усиновлена), Кімбер (1964), Кайл (1968), Елісон (1972), Скотт (1986), Кетрін (1988), Франческа (1993), Морган (1996).
Багато дітей пішли в кіно чи музику (Скотт — актор, Кайл — джазмен і композитор).
З 2014 року і до її смерті в липні 2024 року партнеркою Іствуда була Крістіна Сандера.
У 95 років Клінт підтримує близькі стосунки з дітьми та онуками, живе в Каліфорнії та вважає родину головним пріоритетом, попри складне особисте життя в минулому.

Станом на листопад 2025 року 95-річний Клінт Іствуд залишається активним і не планує виходити на пенсію — він вже в препродакшені нового фільму для Warner Bros.
У 2024 році вийшов його трилер «Juror #2» з Ніколасом Голтом і Тоні Коллетт у головних ролях — останній на сьогодні режисерський проєкт, який отримав схвальні відгуки критиків.
Незважаючи на чутки про «останній фільм», Іствуд заявив, що «немає причин зупинятися» і планує знімати далі.
Він продовжує жити в своєму ранчо в Кармел-бай-зе-Сі (Каліфорнія), де колись був мером (1986–1988), і володіє нерухомістю в кількох штатах.
У 2025 році актор отримав чергову нагороду Гільдії режисерів США за життєві досягнення та відсвяткував 95-річчя.
Попри втрату партнерки Крістіни Сандеры в 2024 році, Іствуд, за словами сина Скотта, «почувається добре» і багато часу проводить з родиною.
Він залишається іконою Голлівуду, критикує сучасні рімейки та франшизи, закликаючи «робити щось нове».
Його спадщина — десятки класичних фільмів — продовжує надихати нові покоління кінематографістів.