Кіт Девід

Кіт Девід (справжнє ім’я Кіт Девід Вільямс) народився 4 червня 1956 року в Гарлемі, Нью-Йорк, США. Виріс у районі Корона, Квінс, де з раннього віку зацікавився мистецтвом, зокрема після ролі Ляльового Лева у шкільній постановці «Чарівника країни Оз». Його мати Долорес Дікенсон працювала менеджером у компанії New York Telephone, а батько Лестер Вільямс — директором з операцій з оплати праці. Після закінчення Manhattan’s High School of Performing Arts у 1974 році Девід вступив до престижної Джульярдської школи, де вивчав драму і закінчив у 1979 році, ставши частиною акторської групи Джона Гаусмана.

Кіт Девід — американський актор, голосовий актор, продюсер та співак, відомий своїм глибоким басовим голосом та версатильністю в понад 400 ролях у кіно, телебаченні, театрі та відеоіграх. Кар’єру розпочав на Бродвеї у 1980 році в постановці «The Lady from Dubuque», а в кіно дебютував епізодичною роллю в «Disco Godfather» (1979), але прорив стався з образом сержанта Чайлда в sci-fi-хорорі «Щось» (The Thing, 1982) Джона Карпентера. Серед найвідоміших проектів — ролі у воєнній драмі «Взвод» (Platoon, 1986), сатиричному sci-fi «Вони живі» (They Live, 1988), комедіях «Є щось про Мері» (There’s Something About Mary, 1998) та «Барбершоп» (Barbershop, 2002), а також драмах «Реквієм за мрією» (Requiem for a Dream, 2000), «Крах» (Crash, 2004, Оскар за каст) і «Nope» (2022). На телебаченні блищав у серіалах «Залишитися в живих» (ER, 1994–2006), «Грінліф» (Greenleaf, 2016–2020) як єпископ Джеймс Грінліф, а також у ролях у «Community» (2015) та «Rick and Morty» (з 2017). Як голосовий актор озвучив Доктора Фасільєра в «Принцеса та жаба» (The Princess and the Frog, 2009), персонажів у відеоіграх як Арбітр у серії Halo (2004–2015), Капітан Андерсон у Mass Effect (2007–2013) та Husk у «Hazbin Hotel» (2024–). Девід також нарратор документальних фільмів Кена Бернса, як «Війна» (The War, 2007) та «Мухаммед Алі» (2021), і брав участь у мюзиклах на Бродвеї, включаючи «Seven Guitars» (1996). Його стиль — харизматичний, потужний і багатогранний, що робить його одним з найповажніших характерних акторів Голлівуду.

Кіт Девід — лауреат трьох Дневних премій Еммі за видатного виконавця в анімаційній програмі (за озвучення в «Принцеса та жаба» (2010), «Jackie Robinson» (2017) та «Unforgivable Blackness» (2005)). Номінований на Тоні за найкращу чоловічу роль другого плану в мюзиклі за «Jelly’s Last Jam» (1992). Переможець NAACP Image Award за видатну чоловічу роль другого плану в телевізійному фільмі чи серіалі (2023). У 2025 році отримав Jury Award за найкращу чоловічу роль другого плану. Номінований на Black Reel Award (2024, за «From Scratch») та SAG Award за видатний акторський ансамбль у фільмі (2024). Також нагороджений DOC LA Award за найкращого нарратора (2021) та Legendary Actor Award (2018). У липні 2025 року обраний для отримання зірки на Голлівудській алеї слави у 2026 році.

Кіт Девід народився в сім’ї Долорес Дікенсон, менеджерки в телекомунікаційній компанії, та Лестера Вільямса, директора з оплати праці, які підтримували його ранні інтереси до мистецтва в Гарлемі та Квінсі. Деталі про братів чи сестер не розголошуються в публічних джерелах, але родина підкреслювала важливість освіти та творчості. Перший шлюб з акторкою Меррі Максвелл тривав з 1990 по 1999 рік, від якого в Кіта двоє дітей: син Рю Джуліан (нар. 1992) та дочка Аше Рубі (нар. 1994). У 2001 році одружився з акторкою та співачкою Діонн Лі Вільямс, з якою познайомився поза індустрією; пара разом понад 20 років і має спільну дочку Луну Ліяну (нар. 2007). Девід описує родину як свою опору, часто ділячись у інтерв’ю гордістю за дітей, які виросли подалі від шоу-бізнесу, і наголошує на сімейних цінностях як балансі для кар’єри. Родина проживає в Лос-Анджелесі, де Кіт поєднує роботу з батьківськими обов’язками, включаючи участь у шкільних заходах. Загалом, шлюби та діти формують його стабільне особисте життя, подалі від скандалів.

Наразі Кіт Девіду 69 років, і він продовжує активну кар’єру, демонструючи версатильність у кіно, телебаченні, озвученні та театрі, проживаючи в Лос-Анджелесі з дружиною Діонн та родиною. У 2025 році озвучив персонажа Міноса в анімаційному фільмі «Муфаса: Лев король» (Mufasa: The Lion King), прем’єра якого відбулася в грудні, та зіграв роль у драматичному серіалі Max «Duster» (прем’єра 15 травня), створеному Дж. Дж. Абрамсом, де втілив харизматичного антагоніста в історії про 1970-ті. Також взяв участь у живому концерті «The Nightmare Before Christmas» в жовтні, озвучивши Угі Буґі після смерті Кена Пейджа, та продовжує роль Husk у «Hazbin Hotel» на Amazon Prime Video. Девід завершив озвучення Командера Завали в розширенні Destiny 2: The Final Shape (2024), перейнявши роль після смерті Ленса Реддіка. Нещодавно, у грудні 2025, виступив у кабаре-шоу «Once in a Lifetime: A Sammy Davis, Jr. Centennial Celebration» на 54 Below, виконуючи джазові стандарти та триб’ют Нат Кінґ Коулу. Щодо майбутніх проектів, планує зйомки в трилері «Red Stone» (2026), участь у серіалі «Bob’s Best Friends» та отримання зірки на Голлівудській алеї слави у 2026 році. Девід активно підтримує благодійність у сфері мистецтва, психічного здоров’я та підтримки ветеранів, а також веде Instagram, де ділиться закулісними фото, мотиваційними постами та сімейними моментами, маючи понад 200 тис. підписників. Попри вік, він наголошує на пристрасті до роботи, уникаючи стереотипів і фокусуючись на глибоких ролях, натхненний класичною підготовкою. Його кар’єра триває без пауз, з акцентом на голосові проєкти та соціальний вплив. Загалом, Кіт Девід залишається іконою, поєднуючи творчість з родинним життям та громадською активністю.