Кіран Калкін

Кіран Кайл Калкін народився 30 вересня 1982 року в Манхеттені, Нью-Йорк, США. Він є четвертим з семи дітей у сім’ї, де його батько, Кіт Калкін, був колишнім актором, а мати, Патриція Брентруп, працювала диспетчером дорожнього руху. Сім’я жила в скромних умовах у маленькій квартирі в Йорквіллі, борючись з фінансовими труднощами, і Кіран відвідував католицьку школу при церкві Святого Йосипа безкоштовно завдяки посаді батька церковним служителем. З дитинства він відчував безумовну любов матері, але відносини з батьком були напруженими, що вплинуло на його ранні роки.

Кіран Калкін — американський актор, відомий ролями складних, неприємних, але симпатичних персонажів у кіно, театрі та на телебаченні. Його кар’єра розпочалася в дитинстві з ролі двоюрідного брата головного героя у різдвяній комедії “Один вдома” (1990) поряд зі старшим братом Маколеєм Калкіном. Прорив стався з головною роллю циніка-підлітка у комедрамі “Ігбі йде додому” (2002), яка принесла першу номінацію на “Золотий глобус”. Серед найвідоміших проектів — роль Волосся Веллса у фантастичній комедії “Скотт Пілігрим проти всіх” (2010), а також голосова робота в анімаційних серіалах “Сонячні опозиції” (2022–2025) та “Скотт Пілігрим бере відпустку” (2023). На телебаченні він здобув визнання як Роман Рой у драматичному серіалі “Наступництво” (2018–2023) HBO, де зіграв саркастичного сина медіамагната. У театрі Калкін блискуче виступав у постановках “Це наша молодість” Кеннета Лонергана на Вест-Енді та Бродвеї, а також у ролі Річарда Рома в оновленні “Гленгаррі Глен Росс” Девіда Маметa (2025). Його стиль гри часто хвалять за гумор і глибину психологічних портретів.

Кіран Калкін отримав премію “Оскар” за найкращу чоловічу роль другого плану у фільмі “Справжній біль” (2024), де зіграв скорботного кузена. Він також удостоєний премії BAFTA за найкращу чоловічу роль другого плану за той самий фільм, а також “Золотого глобуса” за найкращу чоловічу роль другого плану у кіно та за найкращу роль у драматичному серіалі (“Наступництво”). Серед досягнень — премія “Еммі” за видатну чоловічу роль у драматичному серіалі (“Наступництво”, 2023), дві премії Гільдії кіноакторів США за “Наступництво”, дві премії “Вибір критиків” за серіал та премія “Вибір критиків” за найкращого молодого актора у “Ігбі йде додому” (2002). Калкін став першим актором, який здобув “Оскар” за роль у фільмі, не номінованому на “Найкращий фільм”, з часів Крістофера Пламмера (2012), та третім, хто “замітив” чотири головні американські критичні премії за роль другого плану.

Батьками Кірана Калкіна є Крістофер “Кіт” Калкін, колишній актор на сцені, та Патриція Брентруп, яка працювала диспетчером дорожнього руху та телефоністкою в кастинговому агентстві. Сім’я мала складні часи: батьки розлучилися в 1995 році після 20 років співжиття, і мати отримала опіку над п’ятьма з семи дітей, тоді як Кіран зберіг близькі стосунки з нею, але віддалився від батька. У Кірана шестеро братів і сестер: старші Шейн (нар. 1976), Дакота (1978–2008, померла в автокатастрофі), Маколей (нар. 1980, відомий актор з “Один вдома”); молодші Квінн (нар. 1984), Крістіан (нар. 1987) та Рорі (нар. 1989, також актор). Крім того, у нього була старша зведена сестра Дженніфер Адамсон (1970–2000) від попереднього шлюбу батька, яка також передчасно пішла з життя. Тітка Кірана по батьковій лінії — акторка Банні Беделія. У 2013 році Кіран одружився з продюсеркою Джаз Чартон: вони втекли та повінчалися під час подорожі по США в Айові 22 червня. Пара має трьох дітей: сина (2018, хрещена мати — Сара Снук з “Наступництва”) та двох дочок (2021 і 2024). Сім’я живе в Грінпойнті, Бруклін, ведучи тихе, приватне життя.

Наразі, у грудні 2025 року, Кіран Калкін завершує голосову роботу в анімаційному серіалі “Сонячні опозиції”, який транслюється з 2022 року та завершується в 2025-му, де він озвучує одного з головних персонажів. У 2025 році він повернувся на Бродвей у ролі Річарда Рома в оновленій постановці “Гленгаррі Глен Росс” Девіда Маметa, граючи поряд з Бобом Оденкірком та Біллом Берром; критики розділилися в оцінках, деякі вважають його кастинг невдалим, але шоу привернуло велику увагу. Після успіху “Справжнього болю” (2024), де він здобув “Оскар” та інші нагороди, Калкін фокусується на селективних проектах, уникаючи масового виробництва. Серед майбутніх робіт — роль Свінаря в анімаційній екранізації “Колгосп тварин” Джорджа Орвелла від Енді Серкіса, прем’єра якої запланована на кінець 2025 року. Наступного року, у 2026-му, він з’явиться як Цезар Флікерман у приквелі “Голодних ігор: Світанок жнив”, режисера Франсіса Лоуренса, де замінить Стенлі Туччі в цій харизматичній ролі ведучого. Кіран також розглядає пропозиції для комедійного телесеріалу, зокрема від Білла Лоуренса (творця “Теда Лассо”), але жартує, що “не дуже смішний”. Після завершення “Наступництва” він веде спокійне життя з родиною в Брукліні, іноді з’являючись у гостях на шоу, як-от “Saturday Night Live” у 2021-му, чи в документальних проектах, наприклад, “Gaming Wall Street” (2022). Загалом, Калкін обирає ролі, що дозволяють досліджувати складні емоції, та планує балансувати між кіно, театром і сім’єю, уникаючи виснажливих графіків.