Кім Кі Дук

Кім Кі Дук народився 20 грудня 1960 року в невеликому селі Собьонні, у гірському районі Південної Кореї . Його родина була бідною, і в юності він працював на заводах, а у 20 років вступив до морської піхоти, де прослужив п’ять років . Після армії він вирішив стати священником і два роки провів у церкві для незрячих, але згодом захопився живописом . На початку 1990-х він поїхав до Парижа вивчати образотворче мистецтво, де й зародилася його любов до кіно . Повернувшись до Кореї, він почав писати сценарії, а у 1996 році, у віці 36 років, дебютував як режисер з фільмом «Крокодил» . Він помер 11 грудня 2020 року в лікарні в Ризі, Латвія, не доживши дев’яти днів до свого 60-річчя, від ускладнень, викликаних COVID-19 .

Кім Кі Дук — південнокорейський кінорежисер, сценарист і продюсер, який став одним із найвідоміших представників авторського кіно Азії. Його фільми відомі своєю візуальною поетичністю, жорстокістю та глибокими філософськими роздумами про людську природу, страждання та самотність. За перші 10 років кар’єри він зняв 13 фільмів, що є унікальним темпом для світового кінематографа .

Найвідоміші його роботи: «Острів» (2000), який приніс йому міжнародну славу, «Весна, літо, осінь, зима… і знову весна» (2003) — філософська притча про буддизм, «Самаритянка» (2004), «Пустий дім» (2004), «П’єта» (2012), яка отримала «Золотого лева» у Венеції, та автобіографічний фільм «Аріран» (2011) . Останні роки життя він працював у Казахстані та Росії, де зняв свій останній фільм «Розчинятися» (2019) російською мовою .

Кім Кі Дук є володарем головних нагород трьох найпрестижніших кінофестивалів світу. У 2004 році він отримав «Срібного лева» за найкращу режисуру на Венеційському кінофестивалі за фільм «Пустий дім» . Того ж року його стрічка «Самаритянка» здобула «Срібного ведмедя» за найкращу режисуру на Берлінському міжнародному кінофестивалі .

Найвищим досягненням стала головна нагорода Венеційського кінофестивалю — «Золотий лев», яку він отримав у 2012 році за фільм «П’єта» . Також його фільм «Аріран» отримав приз «Особливий погляд» на Каннському кінофестивалі у 2011 році . Крім того, він був відзначений численними нагородами на кінофестивалях у Локарно, Сан-Себастьяні, Карлових Варах, а також отримав приз за вклад у світовий кінематограф на Московському міжнародному кінофестивалі у 2019 році .

Кім Кі Дук народився в бідній родині і мав складне дитинство, про яке рідко розповідав публічно. Його батько працював на заводі, а мати була домогосподаркою . Актор ніколи не був одружений і вкрай ретельно приховував своє особисте життя від публіки та преси . Відомо, що у нього була донька, яка на момент смерті батька проживала в Південній Кореї та саме вона мала робити офіційну заяву про його смерть . Останні роки життя Кім Кі Дук жив як «самітник», багато подорожуючи Європою та пострадянським простором, і, за спогадами колег, був дуже самотньою людиною, яка страждала від депресії через скандали на батьківщині .

Кім Кі Дук помер 11 грудня 2020 року в лікарні в Ризі, Латвія . В останні місяці життя він активно працював над новими проєктами: планував знімати фільм в Естонії, але зйомки були скасовані через екологічні обмеження, пов’язані з охороною кажанів . Також він приїхав до Латвії, щоб придбати нерухомість в Юрмалі та оформити вид на проживання, маючи намір жити та працювати в Європі .

5 грудня 2020 року він перестав виходити на зв’язок, і колеги почали його пошуки по лікарнях Риги . Виявилося, що він був госпіталізований з важкою формою COVID-19 та помер уночі 11 грудня . Його останній фільм «Розчинятися», знятий у Казахстані, вийшов у 2019 році та був показаний на Московському міжнародному кінофестивалі вже після його смерті . Його спадщина продовжує впливати на сучасне авторське кіно в усьому світі.