Хома Ершаді

Homayoun Ershadi народився 26 березня 1947 року в Ісфахані, Іран. До кінематографа він працював архітектором: вивчав архітектуру в Ca’ Foscari University of Venice в Італії та працював за спеціальністю в Ірані, а згодом у Ванкувері (Канада) після Іранської революції. У 1990-х повернувся до Ірану після розлучення. Дебютував у кіно в 50 років завдяки Аббасу Кіаростамі. Активно знімався з 1995 по 2025 рік. Помер 11 листопада 2025 року в Тегерані від раку у віці 78 років.

Homayoun Ershadi найбільш відомий дебютною роллю в фільмі Аббаса Кіаростамі «Смак вишні» (Taste of Cherry, 1997), який отримав Золоту пальмову гілку Каннського фестивалю. Серед інших знакових робіт — роль Баба в «The Kite Runner» (2007), роль у «Zero Dark Thirty» (2012), «Agora» (2009) та багатьох іранських фільмах, таких як «The Pear Tree» (1998) і «Facing Mirrors» (2011). Його стиль гри — стриманий, мінімалістичний і глибоко емоційний.

Homayoun Ershadi отримав Sepanta Award у 2017 році за найкращу чоловічу роль у короткометражному фільмі «Blue Lantern» на Іранському кінофестивалі в Сан-Франциско. Його дебют у «Смак вишні» приніс міжнародне визнання, хоча великих голлівудських нагород він не мав. Роботи актора високо цінуються за внесок в іранське та світове авторське кіно.

Homayoun Ershadi був одружений із Сьюзан Карімі (Susan Karimi). У подружжя народилося двоє дітей, які живуть у Ванкувері, Канада. Після розлучення на початку 1990-х актор повернувся до Ірану. Він часто відвідував дітей і онуків у Канаді. Особисте життя тримав відносно приватним, рідко обговорюючи деталі сім’ї в інтерв’ю. Двоє дітей і онуки були важливою частиною його життя.

Homayoun Ershadi помер 11 листопада 2025 року в Тегерані після тривалої боротьби з раком. На момент смерті йому було 78 років. Його остання діяльність припадає на 2025 рік. Спадщина актора продовжує жити в класичних іранських фільмах і міжнародних проектах, таких як «The Kite Runner». Майбутніх проектів немає. Він залишиться в пам’яті як один із найвизначніших іранських акторів сучасності з унікальним шляхом від архітектури до кіно.