Харуко Като

Харуко Като народилася 24 листопада 1922 року в районі Акасака, Мінато, Токіо, Японія (справжнє ім’я при народженні — Харуко Такінамі). Вона виросла в Токіо, де після навчання в акторській школі підписала контракт з компанією Toho у 1939 році. Почала кар’єру в кіно та театрі ще до Другої світової війни, спочатку під псевдонімом Кьоко Міфуне. Її кар’єра тривала понад 70 років, з акцентом на драматичні та характерні ролі. Вона була однією з найстаріших активних актрис Японії до кінця життя.

Харуко Като відома ролями добрих, елегантних матерів та бабусь у японських драмах, фільмах та анімації. Найвідоміша роль — бабуся Окано в анімаційному фільмі Studio Ghibli «Відьомська служба доставки» (Kiki’s Delivery Service, 1989) та мадам Суліман у «Ходячому замку Хаула» (Howl’s Moving Castle, 2004). Вона знімалася в понад 100 фільмах та серіалах, включаючи «MacArthur’s Children» (1984), «Mishima: A Life in Four Chapters» (1985), «Walking Man» (Aruitemo aruitemo, 2008) Хірокадзу Корееда, «The Mamiya Brothers» (2006), «South Bound» (2007). У теледрамах часто грала материнські фігури в класичних японських серіалах. Її кар’єра охоплювала як живе кіно, так і озвучення аніме.

Харуко Като отримала Орден Дорогоцінної Корони IV ступеня (четвертий клас) у 2002 році від уряду Японії за внесок у мистецтво та культуру. Її фільми, такі як «Howl’s Moving Castle» та «Kiki’s Delivery Service», були високо оцінені міжнародно, а її робота в японському кіно відзначалася за довголіття та стабільність. Індивідуальних великих премій на кшталт японського еквівалента Оскара чи інших немає, але вона вважалася поважною легендою характерних ролей у японській драмі та анімації.

Харуко Като була двічі одружена. Перший шлюб — з драматургом Міхіо Като з 1946 по 1953 рік (розлучення). Другий — з актором Масаєю Такахаші з 1958 по 1973 рік (також розлучення). Дітей від шлюбів не було. Деталі про ширшу родину обмежені та публічно не розголошуються. Вона проживала в Токіо до кінця життя, тримаючи приватне життя закритим і фокусуючись на кар’єрі. Після смерті її прах передали родині.

Харуко Като померла 2 листопада 2015 року в Токіо у віці 92 років від зупинки серця. Її остання роль — у фільмі 2011 року. Після смерті її спадщина живе через постійні покази класичних фільмів Studio Ghibli («Відьомська служба доставки» та «Ходячий замок Хаула») на платформах на кшталт Netflix та японському ТБ, особливо під час свят. У 2025–2026 роках згадки про неї з’являються в ювілейних матеріалах Ghibli (наприклад, до 35-річчя «Kiki’s Delivery Service» у 2024) та некрологах. Нових проєктів немає, але її голосові ролі продовжують транслюватися. Вона залишається символом класичної японської акторської школи та материнських образів у кіно.