Кетрін Кінер

Кетрін Енн Кінер народилася 23 березня 1959 року в Маямі, штат Флорида, США. Вона виросла в сусідньому Хайалей, де відвідувала католицькі школи, а згодом навчалася в Уїтонському коледжі в Массачусетсі, який закінчила в 1983 році з дипломом з історії. Кінер походить з сім’ї середнього класу: мати Евелін Джаміль мала ліванське походження, а батько Джеймс Кінер — ірландське, англійське, шотландське та німецьке. Після університету вона працювала менеджером у McDonald’s у Нью-Йорку, а згодом асистенткою кастингового режисера, перш ніж переїхати до Лос-Анджелеса та почати акторську кар’єру.

Кетрін Кінер — американська акторка, відома ролями в незалежному кіно, де вона часто втілює складних, меланхолійних жінок з глибокою емпатією. Вона дебютувала в 1986 році епізодичною роллю в комедії “Про минулу ніч”, але прорив стався в 1990-х з фільмами “Джоні Сuede” (1991) з Бредом Піттом, “Живучи в забутті” (1995) та “Ходячи та розмовляючи” (1996). Найвідоміші проекти включають “Бути Джоном Малковичем” (1999), за роль у якому вона отримала першу номінацію на “Оскар” як найкраща акторка другого плану, та “Капоте” (2005), де зіграла Гарпер Лі, що принесло другу “оскарівську” номінацію. Кінер блискуче проявила себе в мейнстрімі: у комедії “40-річний незайманий” (2005) з Стівом Карреллом, драмі “На шляху в дику природу” (2007), психологічній драмі “Синекдоха, Нью-Йорк” (2008) та фентезі “Персі Джексон та викрадач блискавок” (2010). Серед пізніших робіт — роль у хорорі “Подивися, хто йде” (Get Out, 2017) Джордана Піла, озвучення Ugga в анімаційних “Крудсах” (2013, 2020) та “Незламних 2” (2018). У 2024 році з’явилася в музичному трилері “Джокер: Божевілля на двох” (Joker: Folie à Deux). Її кар’єра охоплює понад 80 фільмів і серіалів, де вона цінується за природність і версатильність.

Кетрін Кінер номінована двічі на премію “Оскар” за найкращу акторку другого плану: за “Бути Джоном Малковичем” (2000) та “Капоте” (2006). Вона має дві номінації на “Золотий глобус” у тій самій категорії, номінацію на BAFTA за “Капоте” та три номінації на Independent Spirit Award (1992 за “Джоні Сuede”, 1997 за “Ходячи та розмовляючи”, 2002 за “Прекрасні та дивовижні”). Серед досягнень — перемога на Golden Satellite Award (2000) за “Бути Джоном Малковичем”, шість номінацій на Screen Actors Guild Awards (зокрема за “Get Out” 2018 та “Капоте” 2006), номінація на Satellite Award (2016) за серіал “Show Me a Hero”. Кінер також відзначена на фестивалях, як National Board of Review за ансамбль у “Капоте” (2005). Її внесок у незалежне кіно визнано зіркою на Голлівудській алеї слави (2023).

Кетрін Кінер — третя з п’яти дітей у сім’ї: мати Евелін Джаміль (ліванського походження) і Джеймс Кінер (ірландсько-англійсько-шотландсько-німецького походження), власник автосервісу, — виховували її в католицькій традиції в Хайалей, Флорида. Батько помер у 2015 році, мати — у 2018-му; про братів і сестер (Елізабет, Джим та інші) Кінер говорить рідко, вони ведуть приватне життя. У 1990 році Кінер одружилася з актором Дермотом Малруні, з яким познайомилася на зйомках “Джоні Сuede”; шлюб тривав до 2007 року, розлучення було мирним. У них є син Клайд Малруні, народжений 21 червня 1999 року, коли Кінер було 40; хлопчик обрав кар’єру поза шоу-бізнесом, вивчає музику. Після розлучення Кінер не одружувалася повторно, але мала романтичні стосунки з акторами Джоном Малковичем (після “Бути Джоном Малковичем”) та Морганом Спілваком (з 2015-го). Вона веде закритий спосіб життя, фокусуючись на кар’єрі та синові, і уникає публічних скандалів. Родинні корені вплинули на її ідентичність: ліванське походження від матері надихнуло на вивчення арабської культури.

Станом на грудень 2025 року Кетрін Кінер, якій виповнилося 66, продовжує активну кар’єру, чергуючи незалежні проекти з голлівудськими блокбастерами. У 2024 році вона зіграла Меріан Стюарт у “Джокер: Божевілля на двох”, де її роль антагоніста до Хоакіна Фенікса та Леді Гаги принесла схвальні відгуки за нюанси психологічного портрета; фільм зібрав понад 200 млн доларів, попри змішані рецензії. У 2023-му Кінер з’явилася в комедійній драмі “Щасливчик Генк” (Luckiest Girl Alive) на Netflix, де грала матір головної героїні, демонструючи майстерність у ролях підтримки. Серед недавніх робіт — роль у серіалі HBO “Сучасне кохання” (2019–2021), де вона втілила Джулі, та озвучення в анімаційних франшизах. Кінер також продюсує незалежні фільми через свою компанію “Lacuna Pictures”, фокусуючись на жіночих історіях. У 2025 році анонсовано її участь у драмі “Klara and the Sun” за романом Кадзуо Ішігуро (реж. Тайка Вайтіті), де вона грає ключову роль у sci-fi історії про штучний інтелект; зйомки завершені, прем’єра очікується в 2026-му. Крім того, Кінер готується до ролі в трилері “The Friend” за книгою Сірі Хустведт, де партнеруватиме Наомі Воттс. Вона активно підтримує жіночі ініціативи в Голлівуді, як Time’s Up, та викладає майстер-класи з акторської майстерності в Wheaton College. Кінер живе в Нью-Йорку з сином, уникає соцмереж, але часто з’являється на фестивалях, як Sundance 2025, де презентувала документальний проект про ліванську діаспору. Її майбутні плани включають повернення до театру — першу велику роль на Бродвеї з 1990-х — та можливий серіал для Apple TV+.