Кен Рассел

Кен Расселл народився 3 липня 1927 року в Саутгемптоні в родині власника взуттєвого магазину. Перш ніж знайти своє покликання в кіно, він служив у Королівських ВПС та торговому флоті, а також намагався побудувати кар’єру класичного танцюриста та професійного фотографа. Його ранні роботи на BBC, присвячені біографіям відомих композиторів, зробили революцію в жанрі документального кіно завдяки використанню ігрових сцен. Расселл швидко здобув репутацію візуального екстреміста, чий стиль поєднував у собі барокову розкіш, сюрреалізм та глибокий психологізм.

Режисер увійшов в історію як майстер провокації та автор візуально приголомшливих кінобіографій, таких як «Любителі музики» про Чайковського та «Малер». Світову славу йому принесли екранізація роману Девіда Лоуренса «Закохані жінки», за яку він отримав номінацію на Оскар, та скандально відома стрічка «Дияволи». Расселл також став піонером у жанрі рок-опери, створивши незабутню екранізацію «Томмі» гурту The Who. Його творчість часто досліджувала теми релігії, сексуальності та мук творчого процесу, що робило кожен його фільм предметом палких дискусій.

У 1969 році його фільм «Закохані жінки» приніс Гленді Джексон Оскар, а самому Расселлу — номінацію за найкращу режисуру та премію «Золотий глобус». Він був удостоєний спеціального призу Каннського кінофестивалю за внесок у кінематограф та отримав премію БАФТА за видатні досягнення в телевізійній режисурі. Його внесок у британську культуру був настільки значним, що він вважається одним із найвпливовіших режисерів свого покоління.

Особисте життя режисера було таким же насиченим, як і його творчість; він був одружений чотири рази. Його першою дружиною та багаторічною соратницею була художниця по костюмах Ширлі Расселл, у шлюбі з якою народилося п’ятеро дітей. Згодом він мав шлюби з Вівіан Джоллі та Гетті Бейнс, а останні роки життя провів з актрисою Еліз Расселл. Кен був батьком восьми дітей, багато з яких також обрали творчі професії в кіно та мистецтві. Незважаючи на численні розлучення, він намагався підтримувати стосунки з усіма членами своєї великої родини.

Кен Расселл пішов із життя у листопаді 2011 року, до останніх днів зберігаючи творчу активність та гостроту розуму. У свої пізні роки він продовжував знімати експериментальні малобюджетні фільми у власному будинку та писати провокаційні мемуари. Його вплив сьогодні відчувається в роботах таких режисерів, як Баз Лурман та Дерек Джармен, які надихалися його сміливим візуальним стилем. Ретроспективи його фільмів регулярно проходять у провідних кінотеатрах світу, підтверджуючи позачасову актуальність його бачення. Сьогодні Кен Расселл залишається символом безкомпромісного авторського кіно, яке не боїться порушувати табу.