Катерина Кістень

Катерина Володимирівна Кістень народилася 29 грудня 1979 року в Києві, Українська РСР, СРСР (нині Україна). Вона виросла в творчій родині в столиці, де з раннього віку займалася народними та історико-побутовими танцями в Ансамблі народної пісні і танцю «Світанок» з 1983 по 1995 рік, що розвинуло її артистичні здібності. У 2003 році закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого за спеціальністю актор драматичного театру та кіно на курсі професора М. М. Рушковського. З дитинства Кістень захоплювалася музикою, натхненна меломанством батька, і мріяла стати оповідачкою історій, що призвело до професійної кар’єри в театрі та кіно. Вона має українське походження та християнську віру, і часто підкреслює роль сім’ї в своєму творчому становленні.

Катерина Кістень — українська акторка театру, кіно та телебачення, телеведуча, відома версатильними ролями в комедіях, драмах та музичних шоу, де вона майстерно поєднує гумор з емоційною глибиною. Прорив стався з роллю сімейної психологині Насті Єрмакової у комедійному серіалі «Коли ми вдома» (2014–2021), що принесло їй популярність та нагороди. Серед знакових проектів — Світлана Молчанова (Загревська) у серіалі «Свати» (2016, шостий сезон), участь у музичному шоу «X-Фактор» (2017) як конкурсантка, де підкорила суддів вокалом та хореографією. У театрі Кістень грає в Київському академічному Молодому театрі, зокрема у виставах «Святої ночі» (2013, княгиня), «Двоє бідних румунів, що розмовляють польською» (2018, жінка) та «Альоша» за «Братами Карамазовими» (2017, Катерина Йосипівна Хохлакова). У кіно — ролі в «Балада про бомбардира» (2011), «Мамочка моя» (2012), «Завтра буде завтра» (2003, дебют), «Stay Online» (2023) та «Слуга народу» (2015–2019). Кістень також знялася в «Світ у горіховій шкаралупі» (2018) за книгою Стівена Гокінга та брала участь у проекті «Salida Cruzada — 8 кроків танго» (2009). Її кар’єра охоплює понад 50 ролей, з акцентом на українську культуру та жіночі персонажі.

Заслужена артистка України (2017). Орден княгині Ольги III ступеня (2021). Премія «Київська пектораль» (2013) за найкращу жіночу роль другого плану у виставі «Святої ночі». Премія «Київська пектораль» (2018) за роль у виставі «Двоє бідних румунів, що розмовляють польською». Премія імені Марії Заньковецької Ніжинського міжнародного театрального фестивалю (2017) за роль Анни у виставі «Украдене щастя». Премія «Телезірка» (2015) за роль Насті Єрмакової у серіалі «Коли ми вдома». Номінація на «Телетріумф» (2015, 2016) за найкращу актрису. Номінація на «Київська пектораль» (2010) за роль у виставі «Довершений Чарлі». Номінація на «Київська пектораль» (2011) за роль у виставі «Щастя».

Батьки Катерини Кістень — Володимир Кістень, меломан, та Раїса Кістень, які виховали доньку в Києві, прищепивши любов до музики та творчості; тато надихнув на спів, а мама підтримувала танцювальні заняття в «Світанку». У Катерини немає братів чи сестер, і вона єдинадочка, що робить родину особливо близькою; актриса часто згадує, як пустувала в дитинстві, розігруючи батьків, але сім’я завжди була опорою. Щодо шлюбу, Кістень не одружена станом на 2025 рік і не має дітей, хоча в інтерв’ю 2024-го зізналася, що народження дітей — непросте питання для неї, і чайлдфрі — не її психологія, але кар’єра на першому місці. У 2010-х вона мала роман з шведським партнером, з яким познайомилася під час поїздок, але розійшлися дружньо; Катерина тримає особисте життя приватним, не коментуючи деталі. Під час повномасштабного вторгнення 2022-го родина переїхала до Швеції як біженці, де Кістень підтримувала “хороших росіян”, що обурило частину фанатів, але вона наголосила на солідарності з Україною. Батько дивом врятувався від ракетного удару в 2023-му, що Катерина описала як “божественне втручання”. Сім’я християнська, з українським етнічним бекграундом, і Кістень дякує батькам за підтримку в кар’єрі, кажучи: “Вони — моя скеля”. Загалом, родина залишається приватною, з фокусом на взаємопідтримку під час війни.

Станом на грудень 2025 року Катерина Кістень, якій виповнилося 45 років, продовжує активну кар’єру в театрі та кіно, балансуючи між Швецією та Україною, де родина мешкає як біженці з 2022-го, але вона регулярно повертається для зйомок та вистав. У листопаді 2025-го Кістень завершила зйомки у драматичному серіалі “Тіні війни” на українському ТБ, де грає матір, що втратила сина на фронті, — проект присвячений воєнним історіям і очікується прем’єра навесні 2026-го з підтримкою Держкіно. У театрі вона гастролює з Київським Молодим театром у Європі, зокрема у виставі “Світ у горіховій шкаралупі” (2018), де роль Катерини за книгою Гокінга принесла нові відгуки на фестивалях у Стокгольмі. Серед недавніх — гостьова роль у шведському серіалі “Nycklarna” (2025) як українська емігрантка, що принесло номінацію на Guldbagge Award за внесок у різноманітність. Кістень активно підтримує ЗСУ через благодійні концерти в Швеції, де співає українські пісні, та кампанії проти алопеції (натхненна родинними історіями). У 2025-му вона знялася в короткометражці “Ехо дому” про біженців, прем’єра якої відбулася на Одеському МКФ у липні. Серед майбутніх проектів — головна роль у комедії “Повернення додому” (2026) про родинні таємниці під час війни, зйомки якої стартують у Києві взимку, та можливий камео в сиквелі “Слуги народу”. Кістень готується до сольного музичного туру в Європі у 2026-му з репертуаром Motown та українських хітів, натхненна дитинством. У особистому житті вона фокусується на родині, допомагаючи батькам адаптуватися в Швеції, та зазначає в інтерв’ю OBOZ.UA: “Війна змінила все, але мистецтво — наш щит”. Вона веде Instagram з 200 тис. підписників, ділячись волонтерством, та планує документальний фільм про українських акторів-емігрантів. Кістень мешкає між Стокгольмом та Києвом, балансуючи славу з приватністю, і наголошує: “Я українка серцем, де б не була”.