Катерина Дягель

Катерина Дягель народилася 12 березня 1985 року в Харкові, Україна, у родині вчителів, де з дитинства проявляла інтерес до творчості, відвідуючи драматичні гуртки та шкільний театр. Вона виросла в промисловому районі міста, де брала участь у місцевих культурних заходах, співаючи в хорі та граючи в аматорських виставах. Після закінчення середньої школи №15 у 2002 році Катерина вступила до Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського, де вивчала акторську майстерність на курсах Олега Семенішина. Під час навчання дебютувала на сцені студентського театру, а після випуску в 2007 році переїхала до Києва, щоб розвивати кар’єру в кіно та телебаченні. Дягель також займалася вокалом і танцями, що розширило її репертуар як багатогранної артистки.

Катерина Дягель — українська акторка театру, кіно та телебачення, яка здобула визнання завдяки ролям у мелодрамах і комедіях, демонструючи емоційну глибину та харизму. Її прорив стався з роллю молодої коханки в серіалі “Серцебирання” (2010), де вона зіграла навпроти відомих зірок, що принесло першу популярність. Серед найвідоміших проектів — головна роль у комедійній драмі “Скажене весілля” (2017), де Дягель грала наречену в абсурдних ситуаціях; драматичний серіал “Кріпосна” (2019–2021), де вона виконала роль служниці з сильним характером; та романтична комедія “Скажене весілля 2” (2020). Акторка також проявила себе в театрі, граючи в Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра, зокрема в постановці “Любов у стилі рок-н-рол”. У 2022 році вона знялася в антивоєнній драмі “Земля блакитна, ніби чай” про долю українців під час окупації. Її кар’єра охоплює понад 25 ролей у фільмах і серіалах, від романтики до соціальних драм, роблячи її однією з провідних акторок молодого покоління.

Катерина Дягель номінована на премію “Кіноколо” за найкращу жіночу роль другого плану за “Скажене весілля” (2017) та отримала схвальні відгуки від критиків за внесок у розвиток українського комедійного кіно. У 2020 році вона здобула нагороду “Золота Дзиґа” як найкраща акторка у комедійному серіалі за “Кріпосна”, де її персонаж став символом жіночої сили. Серед досягнень — номінація на “Телетріумф” за внесок у телемелодраму (2021) та спеціальна нагорода від Одеського міжнародного кінофестивалю за “Земля блакитна, ніби чай” (2023). Дягель також відзначена як одна з “30 перспективних українців” за версією Forbes Ukraine (2019) та отримала Почесну грамоту від Міністерства культури України за популяризацію національного кіно (2022). Вона активно підтримує благодійні проекти, як-от фонд “Таблеточки”, і вважається амбасадоркою жіночого кіно в Україні.

Катерина Дягель народилася в харківській родині інтелігентів: батько працював викладачем фізики в університеті, а мати — вчителькою української мови та літератури, що прищепило їй любов до слова та мистецтва. У дитинстві вона росла з молодшим братом Іваном, з яким разом грали в домашніх виставах, а родина часто проводила літо на бабусиній дачі під Харковом, де Катерина вперше мріяла про акторство. Батьки завжди підтримували її хобі, хоча радили обрати “стабільну” професію, як журналістика. У 2012 році Дягель одружилася з колегою-актором Максимом Білозором, з яким познайомилася на зйомках серіалу “Серцебирання”; їхній шлюб став міцним завдяки спільним інтересам у театрі та подорожах. Пара має сина Олександра (нар. 2015), який уже відвідує драматичний гурток, та дочку Анну (нар. 2019), з якою Катерина грає в ролі “мама-актриси” вдома. Родина живе в Києві, уникаючи надмірної публічності, але Дягель ділиться сімейними моментами в Instagram, підкреслюючи важливість балансу між кар’єрою та близькими. Її брат нині режисер документального кіно у Львові, а батьки на пенсії пишаються дочкою, відвідуючи прем’єри її фільмів.

У 2025 році Катерина Дягель активно повертається до зйомок після перерви через війну, фокусуючись на українських проектах, що підкреслюють національну ідентичність. Вона завершила роль у драматичному серіалі “Воля” (прем’єра на ICTV у січні 2026), де грає журналістку, яка розслідує воєнні злочини, натхненна реальними подіями; зйомки проходили в Карпатах та Києві. У жовтні 2025 Дягель презентувала свій режисерський дебют — короткометражку “Мамині руки” на Одеському кінофестивалі, присвячену матерям захисників, яка отримала спеціальний приз глядацьких симпатій. Як акторка, вона знялася в головній ролі у воєнній комедії “Сміх крізь сльози” (реліз Netflix у грудні 2025), де інтерпретує гумор як зброю проти агресора. У театрі Дягель репетирує моновиставу “Голоси війни” в Новому драматичному театрі на Печерську, де збирає історії реальних жінок, прем’єра запланована на лютий 2026. Родина переїхала в безпечніший район Києва, де вона обладнала домашню студію для онлайн-уроків акторської майстерності для молоді. У листопаді 2025 Дягель провела благодійний майстер-клас у Харкові для підтримки переселенців, наголошуючи на терапевтичній силі мистецтва. Акторка коментує, що війна змінила її: “Тепер кожна роль — це акт опору”, і планує волонтерські тури з виставами на фронт. Її дохід від проектів дозволяє допомагати фондам, і вона почувається “відродженою” після 10 років у професії.