Карл Теодор Дреєр

Carl Theodor Dreyer народився 3 лютого 1889 року в Копенгагені, Данія. Він був позашлюбною дитиною шведської служниці Джозефіни Нільссон і невідомого батька (за деякими версіями — данського фермера). У дворічному віці його всиновив друкар Карл Теодор Дрейєр та його дружина Інгер Марі. Майбутній режисер працював журналістом, театральним критиком і навіть пілотом, перш ніж у 1913 році потрапив у кіноіндустрію. Помер 20 березня 1968 року в Копенгагені від пневмонії у віці 79 років.

Carl Theodor Dreyer — один із найвидатніших данських режисерів і сценаристів в історії світового кіно. Він зняв лише 14 повнометражних фільмів, але багато з них вважаються шедеврами. Найвідоміші роботи — «Страсті Жанни д’Арк» (1928), яка часто входить до списків найкращих фільмів усіх часів завдяки революційному використанню крупних планів, «День гніву» (1943), «Слово» (Ordet, 1955) та «Гертруда» (1964). Його стиль відзначається емоційною стриманістю, повільним темпом, глибоким психологізмом і дослідженням тем віри, страждання, кохання та конфлікту духу й плоті. Він працював у німому та звуковому кіно, вплинувши на багатьох режисерів наступних поколінь.

Carl Theodor Dreyer отримав Золотого лева Венеційського кінофестивалю 1955 року за фільм «Слово» (Ordet). Він також двічі ставав лауреатом данської премії Bodil за найкращий фільм («Слово» у 1955 та «Гертруда» у 1965). Інших престижних нагород на кшталт «Оскара» він не мав, але його внесок у кіномистецтво вважається безцінним.

Carl Theodor Dreyer народився в складних обставинах: його біологічна мати померла незабаром після пологів через невдалу спробу аборту. У 1911 році він одружився з Еббою Ларсен (1888–1977), з якою прожив усе життя. У подружжя народилося двоє дітей: донька Гунні Дрейєр (1913–1990) та син Ерік Дрейєр (1923–1978). Режисер рідко говорив про своє дитинство та особисте життя, зосереджуючись на творчості. Його всиновлення та ранні травми часто пов’язують з темами материнства та страждання у його фільмах.

Carl Theodor Dreyer помер 20 березня 1968 року. Сьогодні його вважають одним із найбільших майстрів кіно XX століття. Його фільми регулярно реставрують, показують на ретроспективах і включають до навчальних програм кіношкіл у всьому світі. Особливо шанують «Страсті Жанни д’Арк» та «Слово». Незакінчений проект про життя Ісуса залишився мрією режисера. Його художній стиль і філософія продовжують впливати на сучасних авторських режисерів, таких як Ларс фон Трієр. Нових проектів немає, оскільки майстер відійшов у вічність понад 55 років тому.