Карен Блек

Карен Блек (справжнє ім’я Карен Бланш Ціглер) народилася 1 липня 1939 року в Парк-Риджі, штат Іллінойс, США. Її мати Елсі Мері Ріф була письменницею дитячих книг, а батько Норман Артур Ціглер — інженером і бізнесменом. З дитинства Карен проявляла акторські здібності, вступила до Північно-Західного університету в 15 років, але залишила його, щоб вивчати акторську майстерність у Нью-Йорку під керівництвом Лі Страсберга. Вона дебютувала на Бродвеї та швидко перейшла в кіно, ставши однією з ключових зірок американського кінематографа 1970-х років.

Карен Блек — американська акторка, сценаристка, співачка та авторка пісень, відома своїми ексцентричними та емоційно насиченими ролями в кіно Нового Голлівуду. Вона зіграла в культових фільмах, таких як «Бездоганна їзда» (1969), «П’ять легких п’єс» (1970, номінація на «Оскар»), «Нашвілл» Роберта Олтмена, «Великий Гетсбі» (1974), «Сім’я Плот» Альфреда Гічкока (останній фільм режисера) та «Трилогія жахів» (1975). Акторка також запам’яталася ролями в горорах, як-от «Спалені приношення» (1976) та «Будинок 1000 трупів» Роба Зомбі (2003). Вона писала сценарії, співала та залишалася активною в незалежному кіно до кінця життя.

Карен Блек була номінована на премію «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану за фільм «П’ять легких п’єс» (1971). Вона двічі отримала «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль другого плану («П’ять легких п’єс» та «Великий Гетсбі»). Також мала номінації на «Греммі» за пісні до саундтреку, а її роботи відзначалися на фестивалях жанрового кіно, включаючи нагороди за внесок у хорор та незалежне кіно.

Карен Блек народилася в родині письменниці та інженера. У неї були старша сестра Гейл Браун (також акторка) та молодший брат. Акторка була одружена чотири рази: з Чарльзом Блеком (розлучення), Робертом Бертоном (1973–1975), сценаристом Л. М. Кітом Карсоном (1975–1983, від якого народився син Гантер Карсон) та Стівеном Екелберрі (з 1987 року). З Екелберрі вони усиновили доньку Селін. У юності Карен віддала на усиновлення доньку Діану, з якою пізніше возз’єдналася. Родинне життя було складним, зокрема через розлучення та період, коли син жив окремо від матері.

Карен Блек померла 8 серпня 2013 року у віці 74 років у Лос-Анджелесі від раку ампули фатера. До останніх років вона продовжувала зніматися в незалежних фільмах і горорах, таких як «Ooga Booga», «She Loves Me Not» та «Wild in Blue» (вийшли посмертно). Вона також писала п’єси та працювала над музикою. Сьогодні Карен Блек вважається культовою акторкою 1970-х, а її фільми регулярно перевидаються та вивчаються в кіношколах. Її унікальний стиль і харизма надихають нові покоління акторів і режисерів жанрового кіно. Пам’ять про неї зберігається в документальних стрічках, ретроспективах і спогадах колег.