Кането Шіндо

Кането Шіндо (яп. 新藤 兼人, Shindō Kaneto) народився 28 квітня 1912 року в місті Хіросіма, префектура Хіросіма, Японія, і помер 29 травня 2012 року в Токіо у віці 100 років. Він виріс у бідній фермерській родині, рано втратив батька та пережив важке дитинство. Після школи працював на різних роботах, включаючи поштову службу та кінотеатр, де зацікавився кіно. У 1930-х роках вступив до студії Shochiku як асистент режисера, а згодом став сценаристом і режисером. Шіндо був одним з останніх великих майстрів класичного японського кіно, сучасником Куросави, Одзу та Мідзогуті, і залишався активним до глибокої старості.

Кането Шіндо — японський кінорежисер, сценарист, продюсер та актор, один з найвидатніших представників післявоєнного японського кінематографу. Він найбільш відомий фільмами «Діти Хіросіми» (Children of Hiroshima, 1952) — потужним антивоєнним твором про наслідки атомного бомбардування, «Гола острів» (The Naked Island, 1960) — мінімалістичною драмою про життя селянської родини без діалогів, що здобула світове визнання, та «Onibaba» (1964) — класичним хорором про двох жінок і демона в болотах. Серед інших знакових робіт — «Kuroneko» (1968), «Mother» (1963), «The Stranger» (1962). Шіндо написав понад 200 сценаріїв, зняв 48 фільмів і продовжував працювати до 99 років (останній фільм — «Ichimai no hagaki», 2011). Він був відомий соціальною тематикою, антивоєнними мотивами та сильними жіночими образами.

Кането Шіндо отримав численні престижні нагороди: «Гола острів» здобув Гран-прі на Московському міжнародному кінофестивалі (1961), Срібного ведмедя за найкращу режисуру на Берлінале (1960) та багато інших призів. Він був номінований на «Золотого ведмедя» за «Onibaba» (1964). У Японії Шіндо отримав премію Японської академії кіномистецтва за видатні заслуги (2003), Орден Сонця, що сходить (2008), а також спеціальний приз Каннського кінофестивалю за внесок у світове кіно (2003). Його фільми неодноразово відзначалися на Венеційському, Берлінському та інших фестивалях, а сам Шіндо вважається одним з найвпливовіших японських режисерів XX століття.

Кането Шіндо народився в бідній фермерській родині в Хіросімі. Перший шлюб з актрисою Нобуко Отова (Nobuko Otowa) тривав з 1960 року до її смерті в 1994 році; вони не мали дітей, але Отова стала музою Шіндо і зіграла головні ролі в багатьох його фільмах. Після її смерті в 1995 році Шіндо одружився з молодою асистенткою режисера Хіромі Таніґуті (Hiromi Taniguchi), яка була на 48 років молодшою за нього. У 2000 році в них народився син Таро Шіндо (Taro Shindo), коли Кането було 88 років. Шіндо дожив до 100 років і помер у Токіо в 2012 році, залишивши спадщину як один з найдовше працюючих режисерів світу.

Кането Шіндо помер 29 травня 2012 року в Токіо у віці 100 років від раку підшлункової залози. Його останній фільм «Ichimai no hagaki» (Postcard, 2011) вийшов, коли йому було 99 років, і був номінований на Японську академію кіномистецтва. Станом на 2025–2026 роки його фільми продовжують вивчати на кінофакультетах, реставрують і показують на ретроспективах по всьому світу. У 2024 році Criterion Collection випустив бокс-сет з його класичними творами («Onibaba», «Kuroneko», «The Naked Island»), що сприяло новій хвилі інтересу серед молодої аудиторії. Шіндо вважається живим класиком японського кіно поряд з Куросавою та Одзу, а його антивоєнні та соціальні теми залишаються актуальними. Його ім’я часто згадують у контексті історії кіно, особливо у 2025 році під час 110-річчя від дня народження.